НАРУШИЛ МОЛЧАНИЕ: ОТЕЦ МЕГАН МАРКЛ ВПЕРВЫЕ...

ПРИНЦ ГАРРИ ПРЕПОДНЕС МЕГАН ОЧЕНЬ ЦЕННЫЙ...

СЕКС (УЖЕ НЕ) ПРОДАЄ АБО ЩО РОБИТИ З СЕКСИЗМОМ В...

ЭЛЕГАНТНАЯ КЕЙТ МИДДЛТОН ПОЯВИЛАСЬ НА СВАДЬБЕ...

ROYAL STYLE: ЯК ОДЯГАЮТЬ КОРОЛІВСЬКИХ ДІТЕЙ У...

Театр на Подолі: про що говорить реакція соцмереж і що нам далі робити зі скандальною спорудою?

Архітекторка та урбаністка Анна Пашинська розмірковує про те, чому ми повинні дати шанс театру на Подолі

6 декабря 2016

Фото: facebook

Театр на Подолі – це реальність, про яку ми вже говоримо. Одне з найціннішого, що сталось завдяки появі цієї споруди – це виникнення широкої публічної дискусії. Так, вона поки має неймовірно низький рівень, часто відчуваєш сором, переглядаючи коментарі в соціальних мережах, але це є все ж свого роду тренуванням для суспільства. Нам дуже важливо навчитись мислити критично, поважати, бути толерантними до різності і довіряти. Це ті навики, які є потрібні нам для побудови не лише театру, а й майбутнього всієї країни.

Ефект «театру на Подолі» – це нагадування про те, що у нас відсутні прозорі механізми прийняття рішень, культура комунікації та залучення суспільства в містобудівельні процеси. Приносити людям щось нове і ще незрозуміле – це завжди величезна відповідальність. Будівля театру, котра так засмутила громадськість, має чимало плюсів: від акустичного вирішення внутрішнього простору до зручності для людей з вадами. Те, що відбувається зараз – це,  як айсберг, де ми бачимо лиш те, що на поверхні.

Так виглядатиме театр всередині

Сам архітектор споруди Олег Дроздов зазначив, що важливо довести цю дискусію до логічного компромісу і знайти точки перетину. Цей проект має неймовірний потенціал стати прецедентом, бути не лише архітектурною спорудою, а й передумовою для створення певної форми суспільного договору.

Театр на Подолі – невипадкова архітектура. В першу чергу, варто пояснити, чому обрана сучасна стилістика і це єдиний правильний варіант. У більшості киян зараз є відчуття, ніби в історичній забудові Андріївського узвозу має право на існування лиш архітектура «в традиційному для Києва стилі». На жаль, такий підхід до справи у 21 столітті є, як мінімум, неактуальним. Нова споруда театру якраз відповідає рекомендаціям ЮНЕСКО про те, що сучасна забудова в оточенні історичної не повинна повторювати її стилістику,  зокрема й для того, щоб не розмивати цінності збереженої архітектури. Також світ керується принципами Венеційської хартії реставраторів, в якій йдеться:

«Реставрація повинна бути винятковою мірою. Її мета - збереження і виявлення естетичних та історичних цінностей пам'ятника. Вона ґрунтується на повазі автентичності матеріалу і достовірності документів. Реставрація припиняється там, де починається гіпотеза; що ж стосується можливого відновлення, то будь-яка робота по доповненню, якого ухвалено необхідної з естетичних або технічних причин, повинна залежати від архітектурної композиції і нести на собі печатку нашого часу»

Проект бюро Drozdov&Partners  

Крім того, підхід відтворення архітектури минулого не дає можливості створення сучасного. Варто ще врахувати, що завданням архітектора Олега Дроздова було розробити фасад театру, котрий би не змінював об’єм будівлі. Так званий 4ий поверх не є класичною боротьбою за метри квадратні, це лише технічна вимога споруди театру – сценічна коробка.

Ще один камінь спотикання для обуреної громадськості – це чорний колір верхньої частини фасаду. Архітектори одразу ж поспішили заспокоїти розлючену диванну армію та пообіцяли, що підібраний метал має окислитися, набрати світлішого кольору та буде гармоніювати з фоном.

Незважаючи на всі мінуси та зауваження, серед яких безумовно є і раціональні, важливо все ж пам’ятати, що це перший новий театр в столиці за останні 100 років! Саме високе призначення будівлі має шанс надати іншого тону, нового культурного характеру улюбленій вулиці киян, що зараз потопає в наметах з дешевими китайськими сувенірами і гастрономічних атракціях.

Представники архітектурного бюро Drozdov&Partners пояснюють, що концентрувались на баченні часу, в якому вони зараз працюють, ставили собі питання, що є театр в 21-му столітті. Якщо одяг, автівки, побутова техніка та інші речі своїм дизайном та функцією відповідають запитам сьогодення, то чому саме в архітектурі ми не можемо розпрощатись з минулим? Лише сучасна, переосмислена, пристосована до наших потреб архітектура може бути якісною. Не дарма кажуть, що міста виглядають так, як їхні мешканці. Замість того, аби боротись за минуле, нам варто почати знаходити точки дотику в спільному майбутньому.

Проект театру

Tony Awards 2017: итоги

Фото дня: Регина Тодоренко стала актрисой театра

ELLE рекомендует: спектакль «Ослик должен быть худым»

Загрузка...