Портрет України крізь призму творчості Ліни Костенко: 5 визначних робіт письменниці

З нагоди дня народження шістдесятниці

19 березня 2024 року Ліні Костенко виповнюється 94 роки. Одна із найвизначніших письменниць української літератури стала символом незламності, безкомпромісності та індивідуальності — саме вона представляла творчість поетів-шістдесятників, підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції та відмовлялася втрачати свою неповторність у часи тотального контролю радянської влади. Творчість Ліни Костенко — це бунт проти примітивізації, спрощення та стандартизації. На думку письменниці, краще не показувати свої роботи, ніж погоджуватися на цензуру прибічників соцреалізму. Таке небажання пристосуватись проявилося і в її 16-річному мовчанні після публікації збірки «Мандрівки серця». 

Попри  численні обмеження, Ліна Костенко таки писала та публікувалася пізніше. У її роботах — портрет української культури та історії. Ми розповідаємо про найвизначніші твори письменниці. 

«Над берегами вічної ріки»

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Письменниця опублікувала «Над берегами вічної ріки» після 16-річного мовчання. Літературний критик та український дисидент Іван Дзюба коментував, що назва збірки Ліни Костенко обрана не випадково.  Вона звучить зверхньо й насмішкувато: «…Хіба ви, скороминущі, владні заборонити поезію, що народжується на берегах вічної ріки життя?» Письменниця у своїй поезії показала  тему мистецтва та відповідальності митця перед епохою, особливо в умовах «заблокованості культури».

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

«Берестечко»

Не пощастило нашому народу. Дав Бог сусідів, ласих до нашесть. Забрали все — і землю, і свободу. Тепер забрати хочуть вже і честь.

«Берестечко» — це роман про поразку військ Богдана Хмельницького у 1651 році. У творі письменниця звертає увагу не на тактичні прорахунки гетьмана, а на глибинні причини усього, що сталося. Головний герой відчуває особисту провину, поєднану з роздумами про найважливіші чинники національної історії. Зокрема, згадуються й сусіди-загарбники, і століття політичної залежності, й неволя українського народу. Це й визначило контрастні риси національного характеру: волелюбність і пригніченість, щирість і хитрість, відданість і зрадливість, здатність до єднання і прагнення до самостійності. Свобода є основною ідеєю роману поетеси, а тавро поразки стало ганебною рисою національної самосвідомості.

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.

«Маруся Чурай»

Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво— оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.

Роман у віршах «Маруся Чурай» — це інтерпретація легенд про славнозвісну піснярку Марусю Чурай. Твір побудований на протиставленні високого й низького, приземленого й духовного, а вибір пріоритетів ділить персонажів на два світи, які перебувають у конфлікті. Сама ж Маруся Чурай для Ліни Костенко уособлює образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. У дівчині поєднуються найкращі моральні риси українського народу — вона вбирає духовний потенціал Батьківщини та стає її голосом.

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

«Записки українського самашедшого»

Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.

«Записки українського самашедшого» — це щоденник програміста з 2000 по 2004 роки. Головний герой роману стає жертвою інформаційного простору, а особливо його хвилюють проблеми України: політичне зрадництво, хронічні поразки, екологічні катастрофи, занепад культури та мови. Іронія в думках програміста наприкінці змінюється, адже персонаж переживає емоційно напружені події Помаранчевої революції. Однак у щоденнику наскрізно лунає діагноз «людська самотність»: персонажам складно спілкуватися з іншими, а близький емоційний контакт здається їм зовсім проблематичним. Такою бачить реальність Ліна Костенко. 

І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само.

Публіцистика 

Всесвітньо невідомий український геній. Він знає, куди йому йти. Але він віками підрубаний під корінь.

«Геній в умовах заблокованої культури» — доповідь Ліни Костенко в 1991 році про письменницьку долю в українській культурі. Наприклад, Леся Українка могла стати «інтерконтинентальним генієм» для світу, однак не здобула потрібного визнання навіть усередині власної держави. Причина полягає у повторюваній долі українців з усіма забороненими письменниками, викресленими з історії культури творами або пізно надрукованими роботами, які ще й неправильно трактувалися суспільною свідомістю. Інші статті Ліни Костенко — зокрема, «Равнєніє на трибуну», «Ніч державності» чи «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала» — так само стосуються України та її долі у національному та світовому контекстах.

Українська література — це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих.


Реклама

Популярні матеріали

Шукайте свіжий випуск ELLE Decoration


10 трендових манікюрів для коротких нігтів на весну 2024 року...


Стилістка Марина Мартинів запустила платформу FÉMATCH для пошуку...


Читайте також
Популярні матеріали