Крістіан Діор називав його «майстром для всіх», Юбер де Живанші величав «архітектором високої моди», а нещедра на компліменти Коко Шанель визнавала: «Зрештою, він був єдиним справжнім кутюр’є». Коли він помер, Сем Вайт написав у London Evening Standart: «Мода ніколи не буде такою, як раніше». У чому ж полягав феномен Крістобаля Баленсіаги, короля кутюру, яким захоплювалися метри індустрії та вбрання якого носили найбагатші жінки світу і навіть члени королівської родини. З нагоди річниці від дня народження культового модельєра (сьогодні йому виповнилося б 129 років) згадуємо його яскравий творчий шлях.
Крістобаль Баленсіага, 1927 рік
Дитинство Крістобаля Баленсіаги
Майбутній модельєр народився 21 січня 1895 року в баскській Гетарії. Батько — Хосе Баленсіага Басурто — був рибалкою, капітаном митного судна, якого навіть кілька разів обирали мером міста, завдяки чому родина мала багато корисних зв’язків з аристократами. Мати — Мартіна Ейсагірре — працювала швачкою, серед клієнток якої також були вельможі. Коли Крістобалю було одинадцять, батько раптово помер від крововиливу в мозок, тож хлопчик досить швидко взяв на себе відповідальність за фінансове благополуччя сім’ї (зокрема, старшу сестру і молодшого брата) і почав допомагати матері в ательє.
Початок кар’єри Крістобаля Баленсіаги
Ключову роль у житті Баленсіаги відіграла постійна клієнтка матері — маркіза де Каса Торрес. Вона одразу помітила талант хлопця, познайомила його з витворами французьких домів моди і дозволяла йому годинами роздивлятися й вивчати її розкішний гардероб. Так у 12 років Крістобаль зшив свою першу сукню, яка за багатьма показниками перевершувала роботи деяких іменитих дизайнерів. Маркіза стала покровителькою Баленсіаги і 1907 року відправила його за свій кошт на навчання в Сан-Себастьян. Умілий юнак швидко став підмайстром у відомому ательє Casa Gómez, через чотири роки — кравцем у філіалі паризького універмагу Grands Magasins du Louvre, а згодом керівником відділу жіночого одягу.
Баленсіага й Париж
Завдяки роботі в модній індустрії Крістобаль вперше потрапив до Парижу, де познайомився з Мадлен Віонне. Саме вона і переконала талановитого хлопця відкрити власний Дім моди. Аби досконало вивчити тонкощі пошиття дизайнерського одягу, Баленсіага певний час скуповував витвори відомих модельєрів (тієї ж Мадлен Віонне, Луїзи Буланже і Коко Шанель, яка також тільки починала свій творчий шлях). Хто ж знав, що зовсім скоро він особисто познайомиться з Коко і пронесе цю дружбу крізь усе життя. Саме про нього Габріель скаже слова, які мріяв би почути кожен кутюр’є: «Тільки він умів розкроїти матеріал, зібрати творіння і зшити його вручну. Тільки Баленсіага — кутюр’є в прямому значенні слова, всі інші — просто модні дизайнери».
1919-го Баленсіага відкрив свій перший бутик у Сан-Себастьяні, а вже через рік — і в Мадриді. На той час одяг 22-річного дизайнера купували найвишуканіші жінки Іспанії, а королева Анна називала його «великою фігурою в світі моди».
Ліза Фонссагрівс у Balenciaga, 1950 рік
Здавалося б, усе йшло за чітко визначеним планом. Однак Іспанію сколихнула громадянська війна, і молодий Баленсіага залишив країну. Спочатку він спробував закріпитися в Лондоні, однак британська публіка не розгледіла його таланту. Тож Баленсіага переїхав до Парижу, де в 1937 році відкрив бутик на вулиці Георга V і безповоротно закохав у себе найвибагливіших французьких модників.
Модель у Baleciaga в зйомці для Harper’s Bazaar
Іспанські мотиви у творчості Баленсіаги
Першу колекцію Крістобаль присвятив Іспанії. Свій сум за батьківщиною дизайнер втілив у вбраннях, які нагадували костюми епохи Відродження, монахів, танцівників фламенко та матадорів. Недарма в пресі його називали «молодим іспанцем, який зробив революцію в моді», а Діана Вріланд зазначала: «Він приніс у Париж стиль Іспанії».
Діана Вріланд на виставці Balenciaga
Для створення зимової колекції 1939 року Баленсіага надихався портретами інфанти Маргарити та її фрейлін (Дієго Веласкес, 1656 рік). Сукні кутюр’є зробили справжній фурор.
Balenciaga, 1939 рік
Новаторство Balenciaga
Не тільки любов до іспанських мотивів визначила Баленсіагу як дизайнера. Він також увійшов в історію моди як майстер гри на контрастах, і мова не лише про кольори, а й про тканини, форми, силуети. Модельєр повністю відмовився від кринолінів і підкладок, наважився на декольтовану спину, винайшов рукава в три чверті («браслетний рукав»), блузи без комірів, спідниці та сукні-балони, накидки з капюшоном, жакети з об’ємною задньою частиною. На початку 50-х він створює повну протилежність елегантному стилю New Look Крістіана Діора (у якого сьогодні також день народження) і пропонує жінкам вільний силует та акцент на широких плечах.
Цікаво, що сам Діор згодом назве Баленсіагу «найкращим майстром серед усіх нас» і додасть: «Висока мода подібна до оркестру, де диригентом виступає Баленсіага. Ми, інші кутюр’є, музиканти, які підкорюються його паличці». У 50-х Крістобаль презентував світу свої новаторські туніку та сукню «з хвостом павича». А згодом ввів моду на сукні з високою талією (baby doll), пальта-кімоно, пишні рукава та пальто-кокон (яке отримає назву «пальто Грейс Келлі»). Усі вищезгадані моделі знайшли відображення в колекції Empire Line 1959 року, яку називають кульмінацію творчості дизайнера. За всі ці винаходи Крістобаля Баленсіагу було нагороджено орденом Почесного легіону.
Одяг Баленсіаги був не просто сучасним, він випереджав час. Враховуючи індивідуальні особливості кожної клієнтки, дизайнер підкреслював не тільки зовнішні принади, а й характер. Він не заганяв жінку в загальноприйняті стандарти і рамки, а навпаки — звільняв від незручних корсетів, вставок і штампів.
«Кутюр’є повинен бути архітектором крою, художником кольору, скульптором форми, музикантом гармонії й філософом стилю», — говорив сам Крістобаль Баленсіага.
Кутюр’є безкомпромісних стандартів
У 60-х, коли прет-а-порте поступово витісняє високу моду, дизайнер намагається потрапити в течію і вирушає до Америки, де відвідує низку фабрик з виробництва масового одягу. Однак замість освоєння перспективної ніші (принаймні у фінансовому плані) та розширення ринків Крістобаль Баленсіага приймає остаточне рішення: він не буде продавати готові речі. Про можливість запуску власних лінійок прет-а-порте він висловлювався так: «Я не займаюся проституцією». Тож, коли Париж 1968 року сколихнули студентські акції протесту і Баленсіага зрозумів, що його бренд ніколи не матиме нічого спільного з вуличною модою (десь тут іронічно всміхнувся Демна Гвасалія), він мовчки зачинив свій бутик (про що навіть 400 штатних співробітників та найвідданіші клієнти дізналися лише з газет).
Крістобаль вирушив до Іспанії, де мріяв провести пенсію у вивченні історії рідної країни. Однак доля розпорядилася інакше, і 23 березня 1972-го у віці 77 років Баленсіага помер від серцевого нападу. У своєму єдиному за все життя інтерв’ю, яке він дав 1971 року журналу The Times, він говорив: «Це було собаче життя».
Минули десятиліття, і про Баленсіагу ми чуємо значно рідше, аніж про Коко Шанель чи Крістіана Діора. Але насмілимося припустити, що без новаторства Баленсіаги навряд чи ми б мали ту історію моди і ті шедеври Chanel, Christain Dior, Givenchy та Saint Laurent, які маємо зараз. Недарма в день смерті Крістобаля Баленсіаги видання Women’s Wear Daily вийшло з матеріалом «Король помер».
Ключові речі й силуети Balenciaga
Сукня з хвостом павича
Пальто-кокон
Сукня baby doll
Сукня-туніка
Сукня-мішок
Дощовик
Спідниця-балон
«Браслетний рукав»
Цікаві факти про Крістобаля Баленсіагу
Щоб захистити речі від копіювання, покази Крістобаля Баленсіаги завжди проводилися через місяць після всіх інших показів високої моди.
У кожній з 93 колекцій Balenciaga була чорна сукня, яку модельєр кроїв та шив сам від початку до кінця. І на кожному етапі він прагнув до ідеалу.
Помічниками дизайнера були Оскар де ла Рента та Емануель Унгаро.
Крістобаль Баленсіага дружив з Юбером де Живанші й час від часу працював з ним. Подейкували, що між їхніми домами мод на вулиці Георга V був навіть потаємний хід.
1968 року Баленсіага розробив форму для стюардес Air France, яку вони проносили 10 років.
Баленсіага з першого разу безпомилково називав кількість необхідної тканини. «Перша примірка у Баленсіаги виглядає як третя в будь-якого іншого майстра», — згадувала Марлен Дітріх.
Однією з найбільш знакових речей Баленсіаги стала розкішна весільна сукня, яку він подарував онуці маркізи де Каса Торрес. Фабіола де Мора і Арагон виходила заміж за короля Бельгії Бодуена І в сукні із цупкого шовку. Згодом королева подарувала цю сукню Фонду Баленсіаги.