27 років тому Верховна Рада України ухвалила Конституцію України.
Це сталося 28 червня 1996 року, через п’ять років після проголошення незалежності нашої держави. До ухвалення Основного Закону використовували Конституцію колишньої УРСР та конституційний договір між президентом та парламентом.
Верховна Рада України працювала безперервно майже протягом доби. Найгостріші розбіжності викликали питання розподілу влади та власності, державна символіка, статус російської мови та статус Республіки Крим.
Яким був процес підготовки та прийняття Основного Закону держави, читайте в матеріалі.
Процес творення Конституції розпочався з прийняттям Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. У жовтні було створено комісію для роботи над проєктом Основного Закону. Справу прискорив Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та його підтримка під час Всеукраїнського референдуму в грудні.
У 1992 році відбулося всенародне обговорення проєкту Конституції України, а наступного року — вироблено і його остаточний варіант. Пізніше процес призупинився: відбулися дострокові парламентські та президентські вибори та була створена нова Конституційна комісія.
27 червня 1996 року на засіданні Верховної Ради України народні депутати розпочали розгляд проєкту Конституції України. Тоді рішення залежало від трьох головних суспільних сил: тих, хто намагався зберегти гасла Конституції УРСР (здебільшого комуністи та соціалісти), «червоних директорів», які згодом стали олігархами і яким подобалася ідея концентрації влади в одних руках, та націонал-демократів, які хотіли затвердити державні атрибути та закріпити державний статус української мови.
Марафон розгляду проєкту Конституції тривав майже добу. О 9:18 ранку 28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Основний Закон держави.
Питання, які викликали розбіжності, не без суперечок та компромісів узгодили: українську було визначено як єдину державну мову, Крим отримав статус автономної республіки, а державними символами стали синьо-жовтий прапор, тризуб та національний гімн на музику М. Вербицького.
Конституція незалежної України закріпила правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Найвищою соціальною цінністю визнавалася людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека.
Одним із ключових положень стала стаття 5 Конституції — згідно з нею «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».
27 років тому ухвалення Основного Закону стало для українців «дорожньою картою» на шляху в цивілізоване майбутнє.
