«Між військовими й цивільними немає двох різних Україн»: інтерв’ю з лейтенанткою Наталією, керівницею напряму безпілотних систем

Про технології, відповідальність, стереотипи щодо жінок в армії та про своє бачення України після Перемоги

Вони прийшли у військо з різним досвідом і професіями, але сьогодні кожна з них має свою відповідальну роль у захисті нашого майбутнього. У межах спільного проєкту «ELLE Україна» та української defense-tech компанії «Генерал Черешня» ми розповідаємо історії чотирьох захисниць, які боронять країну.

Одна з героїнь осіннього номера ELLE — 31-річна Наталія, лейтенантка, керівниця напряму безпілотних систем, яка перебуває в зоні бойових дій із липня 2023 року.

За фахом Наталія — фармацевтка. Вона починала службу в медичному постачанні, а згодом долучилася до одного з найтехнологічніших напрямів сучасної війни. Сьогодні її робота — безперервно стежити за змінами на фронті, розвивати безпілотні системи й шукати рішення, які допомагають Україні бути на крок попереду ворога.

ELLE: Яким був ваш перехід від цивільного життя до служби під час війни?

Наталія: Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми з друзями взялися волонтерити, підтримували Сили оборони. Пізніше, оскільки я одеситка, їздила до прифронтового Миколаєва, допомагала знайомим військовим. Влітку 2023 року, після підриву Каховської ГЕС, приєдналася до місцевих волонтерів, і приблизно в той період мій колишній колега запропонував мені долучитися до бригади, в якій він служить.

ELLE: Ви керуєте напрямом, назва якого лише кілька років тому для більшості людей звучала майже як наукова фантастика. Коли ви усвідомили, що характер війни принципово змінився?

Наталія: До мене це розуміння прийшло ще до переходу від медицини до безпілотних систем. На Донецькому напрямку з початку 2024 року ми на собі відчули, що таке дронова війна.

ELLE: Безпілотні системи розвиваються швидше, ніж змінюються військові доктрини. Як сьогодні виглядає робота людини, яка не просто опанувала технологію, а передбачає її наступний крок?

Наталія: Безпілотні системи — це сфера, де за час від замовлення БпЛА до їхнього отримання вимоги до технічних характеристик уже можуть змінитися. Треба безперервно стежити за тактикою та активністю ворога на фронті.

Надзвичайно важливо комунікувати із суміжними підрозділами — особливо з тими, які розвиваються швидше й мають власні технічні лабораторії. Адже задля переваги ми мусимо бути на крок попереду. Це потребує чималих ресурсів, тому серед не менш важливих завдань — пошук фінансування та підтримки від фондів, громад і міських адміністрацій.

ELLE: У вашій сфері техніка постійно вдосконалюється, але рішення все одно ухвалюють люди. Які людські здібності ніколи не зможуть замінити технології?

Наталія: Технологія дає нам спроможність, а люди дають їй характер. Довіра, обов’язок, мужність, взаємопідтримка та готовність відповідати за своїх залишаються суто людськими якостями. Саме люди перетворюють набір технологій і фахівців на справжній бойовий колектив.

ELLE: Що стало вашим найбільшим викликом і як вдалося його подолати?

Наталія: Певно, найбільшим викликом стала боротьба зі стереотипами щодо жінок в армії. Про це можна говорити довго, але, якщо ти жінка, та ще й на важливій посаді, тобі потрібно постійно доводити свої здібності й фаховість, підтверджувати, що ти на своєму місці не за гарні очі.

Звісно, бувають і нервові зриви, і моменти, коли опускаються руки. Проте мене тримає наша команда — люди, з якими я пліч-о-пліч уже не перший рік. Я відчуваю відповідальність перед ними й за них, але так само відчуваю і їхню підтримку.

Так, можливо, жінки не сильніші фізично, але вони морально витриваліші, здатні брати на себе відповідальність і швидко приймати рішення у критичних ситуаціях. Це не залежить від гендеру, це залежить від людини.

ELLE: Якою ви бачите себе та Україну в післявоєнній реальності?

Наталія: Я бачу себе людиною, яка не втратила здатності мріяти, будувати плани й створювати, але водночас назавжди зберегла досвід і цінності, що сформувалися за ці роки.

А Україну я бачу сильною, сучасною технологічною державою — країною людей, які навчилися дуже швидко адаптуватися, усвідомлюють свій громадянський обов’язок, находять рішення, яких раніше не існувало, і цінують свободу не як абстрактне поняття.

Я хочу, щоб після війни наші знання, досвід і технологічний потенціал працювали вже не лише на захист країни, а й на її розвиток. І найбільше я хочу бачити Україну місцем, куди люди прагнуть повертатися. Де хочеться жити, створювати сім’ї, будувати майбутнє.

ELLE: З чим би ви хотіли звернутися до цивільної аудиторії?

Наталія: Я хочу сказати кожному, хто сьогодні живе, працює, навчається, виховує дітей, засновує бізнес, волонтерить і взагалі будує своє життя в Україні: ви також є частиною нашої стійкості.

Між військовими й цивільними немає двох різних Україн. У нас одна країна, одна відповідальність за її майбутнє і дуже різні ролі на шляху до нього.

Не переставайте цікавитися, підтримувати, створювати й вірити у власну спроможність щось змінювати. Адже після Перемоги нам буде потрібна не лише сильна армія — нам буде потрібне сильне суспільство, яке знає ціну своєї свободи.

 

Фото: Сашко Явір 

Стиль: Ольга Дмитренко 

Асистент стиліста: Михайло Пелепейко

Б`юті (зачіски та мейкап): Анна Буленок та Валентина Галай


Реклама

Популярні матеріали

Краса волосся починається зі шкіри голови: нова...


Найбажаніші шуби зі штучного хутра сезону осінь-зима 2026/27...


Замість шапки, на плечах чи навколо шиї: як носити шарф цієї зими...


Читайте також
Популярні матеріали