Сьогодні, 29 вересня, виповнюється 160 років із дня народження Михайла Сергійовича Грушевського — українського історика, громадського і політичного діяча, голови Української Центральної Ради та автора визначної праці «Історія України-Руси».
Щоб ушанувати пам’ять Михайла Грушевського, ми зібрали для вас 10 його висловів про Україну.
1. «Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо... Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися — се повинно бути у всім нашим гаслом».
2. «Після проголошення самостійності Української Республіки ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох держав, України і Великоросії».
Проголошення Першого Універсалу Української Центральної Ради до народу України після молебню на Софійській площі
3. «Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно як незалежна держава».
4. «Не треба підганяти нашого життя до котрого-небудь західноєвропейського взірця, хоч би й німецького. Визволення від примусової залежності від московського життя не повинно бути заміною одної залежності другою, хоч би добровільною. Українське життя повинно емансипуватися взагалі».
5. «У такій страшній боротьбі треба бути свобідним і незв’язаним! Се перша умова і велика необхідність — вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового народу».
6. «Я вірю, що українство наше все-таки має в собі стільки стихійної сили, стільки життєвості, що його не заб’єш ніякими теоремами, що воно своєю стихійною силою проб’ється через усякі штучні перешкоди — поки не вб’ємо самі сеї сили нашою апатією, бездіяльністю».
7. «Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна».
8. «Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому... Ні, се "справжні" українські патріоти, які так шанують українську мову, що ані в руки, ані в рот її не беруть...»
9. «Доки народ живе, живе і його мова».
10. «Добре робити історію важливіше, ніж гарно писати її».
