Українці про Україну: Ольга Фреймут

Україна - це

Україна – це можливість для людей наполегливих пройти стрімку еволюцію . Вчора ти ще Адам та Єва, завтра - Вакарчук та Ліна Костенко.

За що ви любите свою країну?

Я люблю Україну, бо тут можна побачити дитинство похилого віку. Це найкраща країна у стилі "наїв".
…Я ж на Різдво зі столу не підведуся, поки горить свічка, – бо хтось з рідних може померти; щоранку, виходячи з хати, тричі перехрещую себе і дітей. Так робила ще моя прабабуня Ольга, і її прабатьки теж так чинили. Я не дозволяю Златі купатися до Івана Купала, бо інакше русалка може впіймати за ноги. Тільки українців ніколи не оминає святий Миколайко...

...Інші європейські країни через прагматизм і серйозність загубили мистецтво вигадок. Вони душать в собі безпосередність. Ну хіба можливо уявити швейцарця із точним циферблатом замість обличчя, який би після заходу сонця не згадував про дідька, аби той не з'явився?
У нас дорослі нарівні з дітьми користуються традиціями.

Кого Ви вважаєте головним українцем в історії? Хто з них Вас надихає?

Держава наша ще поки страждає від браку хорошої та поганої репутації – про нас мало відомо світові. Тому впевнена, що Головний Українець ще не народився. Я ж надихаюся княгинею Ольгою, Квіткою Цісик, Степаном Бандерою, Володимиром Івасюком, Василем Стусом, Сергієм Ліфарем, Святославом Вакарчуком, Іваном Малковичем, Аллою Мазур та Ліною Костенко...

Про яку Україну Ви мрієте?

Мені потрібна Україна, якою б вона не була. Але хочу банального – щоб було зручно жити. Щоб люди знали більше свої обов'язки, а вже потім права.

Чим українським Ви по-справжньому пишаєтесь?

Я молюся на українську мову. Більше такої немає. Тремчу над кожним словом, намагаюся у силу своєї професії зробити мову модною. Навіть коли наодинці з двомісячним сином, охайно користуюся словами: подаю "пляшечку ", а не "бутилочку" молочка; вдягаю "шкарпеточки", "обіймаю ", а не "обнімаю", співаю колискову про Дрімоту...
Якщо зникне мова, країна втратить паспорт.

Ваше улюблене місце в Україні: чим воно для Вас дороге?

Місто виткане з людей. Звичайно, нас вабить архітектура, але тягнемося ми до концентрації успішних та талановитих людей, а такі, як комашки, злітаються на світло можливостей Києва.

Мені подобається Львів – взірець шляхетної України. Він гарно пахне кавою та шоколадом. Там люди мають правильний вираз обличчя – легкий усміх та гоноровий погляд. Навіть мало хто сутулиться.

Якби могла, то іноземцям, які ніколи не були в Україні, рекомендувала б у певній послідовності відвідувати міста: спершу Львів, потім Одесу i тільки після них Київ.

Як, на Ваш погляд, змінилась Україна і українці за 25 років незалежності?

Роки нам на користь. Ми перестаємо бути натовпом, не цураємося відстоювати свої права. Українці вже не чекають, що благополуччя просто так гепне згори на долину, ми почали працювати і помічати проблеми в собі, а не в сусіда. Майдан став доказом того, що ми вже ніколи не будемо такими, як раніше.

Яке, на Ваш погляд, головне досягнення України за останній рік?

Мені імпонують реформи. Зараз готуємо новий проект, який має підкреслити їх сильні сторони і звернути увагу на слабкі. І обов'язково цілую Джамалу у щічку. Перемога на Євробаченні довела, що світ з нами солідарний.

 

 

Читайте також: Українці про Україну: Сергій Жадан

---