Перше кохання дитини — дуже бентежний етап не лише для неї, а й для батьків. Часто, керуючись своїми страхами, ми не даємо дітям підтримки в цей момент і псуємо стосунки з ними. На мою думку, ставити під сумнів правильність вибору, дорослість, готовність до стосунків і постійно обмежувати та критикувати — це шлях у нікуди. Так ви лише віддаляєтеся від своїх дітей і втрачаєте можливість бути тим, до кого вони звернуться по допомогу за необхідності.
Моїй доньці Лері 16, і в неї є хлопець. Як ми відреагували на таку новину? Запросили його святкувати з нами Новий рік. Наші стосунки — це про довіру, дружбу та підтримку. Розповім, як ми до цього прийшли.
Дружба за основу
Бажано бути в контакті та дружити з дитиною все життя. Тоді в період пубертату можна розраховувати на її довіру.
Похожие материалы:
Сучасні діти з віку 5-6 років знають значення слова «секс», тому що в них є доступ до інтернету. Це факт, який складно, але доводиться приймати. Психологи кажуть, що вже з 3-4 років треба спілкуватися з дітками про статеві органи й поступово переходити до серйозніших тем. Підлітки знають набагато більше, ніж ви собі уявляєте. Це теж варто усвідомити. Звісно, вони навряд чи будуть говорити про це з вами в подробицях, хоча є й такі сім`ї. Але в будь-якому випадку батькам, які близькі з дітьми, точно помітно, коли дитина закохана, коли в неї сварки з хлопцем чи дівчиною, а коли все гаразд.
Коли ви дізналися про стосунки дитини, дуже важливо показати, що ви її підтримуєте. Не варто тролити, що в неї з`явився хлопець, як це часто буває в сім`ях: усі ці «женіх, кавалєр, хахаль». Ми з дружиною, наприклад, одразу сказали: «Якщо ви хочете спілкувалися, зустрічатися — велкам, приходьте завжди». Ми зустрічали з Лерою та її хлопцем Данею Новий рік, він приходив до нас. Для нас це було безпечніше, зрозуміліше, ніж якби Лера у 15 років пішла кудись святкувати Новий рік.
Розмова — ключ до розуміння
Якщо підліток не хоче знайомити вас зі своїм хлопцем чи дівчиною, на мою думку, не варто тиснути. Можна сказати: «Окей, ми почекаємо, коли будеш готова, і будемо тільки за». Але треба хоча б зачіпати цю тему. Можна розпочати комунікацію так: «Не обов`язково нам показувати й знайомити, давай просто поговоримо, розкажи, будь ласка, хто це, чим живе, які в нього батьки». Таку маленьку довідку зробити, щоб ви хоча б знали, про що йдеться. Цікавтеся, які в нього плани, де збирається навчатися, на чому будуються їхні стосунки тощо. Головне — вивести на розмову. Можна якимись хитрощами. Допомагати з подаруночками на свята, наприклад. Підліткам необхідні такі підказки, вони не до кінця знають, що і як, плюс у них і грошей немає.
А от якщо ви познайомилися, і вибір дитини вам не сподобався, одразу влазити в їхні стосунки, намагатися їх розбити я б не радив. Якщо дійсно є причини для хвилювання, старайтесь діяти м`яко. Просто сказати «це поганий хлопець / дівчина» нічого не дасть. У певні моменти можете наголошувати на негативних учинках, без оцінки особистості. Якщо там дійсно все погано, то ваша дитина сама зробить висновок, що бути разом із такою людиною — це тільки на гірше. Але це не буде нав’язана вами позиція.
Навчання = мотивація
Іноді батьки переживають, що коли в підлітків з`являються стосунки, вони забувають про навчання. Тут вам треба домовлятися. Це така, скажімо, бізнес-історія. Треба або щось запропонувати, щоб дитина мала додаткову мотивацію займатися, або щось обмежувати, тому що в такий період дітям трошечки зносить дах. Згадайте себе в їхньому віці.
Може бути проста домовленість. Якщо вона хоче гуляти зі своїм хлопцем, проводити більше часу, то в неї має бути все гаразд у школі. У навчанні все окей, ти виконуєш всі домашні завдання, маєш нормальні оцінки — будь ласка, гуляй. Не ультиматум, а просто пояснення, що школа — це її робота. Аби далі нормально вчитися в університеті, бути успішною, заробляти добре, треба гарно навчатися. Варто прищепити, що школа — це не просто десь там на периферії життя. Це — обов`язки, які треба виконувати. І від них не можна відмовлятися. Погуляти вона не забуває, поїсти не забуває, а про школу може забути? Звісно, ні.
Повага — це про спілкування на рівних
Дуже класний інсайт останнього часу — ми ніколи не кажемо нашим дітям, що ми їх поважаємо. Можемо сказати, що любимо, цінуємо, обожнюємо, пишаємося ними, але ніколи не говоримо про повагу. А це дуже важлива річ. Спробуйте ввести цей термін у ваше спілкування.
Повага — це спілкуватися на рівних та не порушувати особистий простір. Коли я виставляю сторіз з Лерою і тим паче з Данею, завжди перепитую, чи можна це робити. Так само спитайте, чи не буде він/вона проти, якщо ви підпишетеся на її половинку в соцмережах. Звісно, дитина має право сказати «ні». Мені здається, що нинішнє покоління зовсім інше, і воно дуже болісно до цього ставиться. Вони знають, що в них є права, зокрема на свободу.
15-17 років — вік, коли діти намагаються сепаруватися від батьків, бути самостійними. Якщо ви дасте їм привід, то один з варіантів — це розірвати з вами стосунки. І робити все наперекір тільки для того, щоб довести собі й вам, що вони вже дорослі, можуть бути самостійними. У такій агонії насправді й робляться найбільші помилки. Тому не доводьте до цього стану.
