Ми звикли сприймати архітектуру лише за кордоном: там все цікаво, гарно, незвичайно, а вдома ми проходимо повз будинки і не помічаємо їх. Повірте, навіть корінним киянам можна показувати те, що вони ніколи не бачили — потрібно лише правильно скласти екскурсійний маршрут.
@fantakr
Архітектуру Києва можна поділити на кілька епох, цікавих із погляду стилістики. Це або адаптація запозиченого загальносвітового стилю, який тут набув дуже своєрідних рис, або взагалі абсолютно автентичні архітектурні течії і напрями.
Найцінніше, що в нас є — це стародавні залишки, що мають риси, притаманні саме нашому регіону певного історичного періоду, наприклад, Десятинна церква чи Золоті Ворота. Від них майже нічого не залишилось, але сам факт того, що ці об’єкти були збудовані ще за часів Київської Русі, робить їх надзвичайно цінними. Тобто об’єкти, від яких зберігся тільки фундамент, можуть бути важливішими, ніж об’єкти в ідеальному стані, але збудовані пізніше на дві тисячі років.
Другий найважливішій період — українське бароко XVII століття. І тут існує певна складність, бо багато об’єктів, збудованих іще в часи Київської Русі, пізніше були реконструйовані в формах українського бароко. Це, на мій погляд, зменшує цінність таких споруд. Цікавіші ті об’єкти, що були від початку збудовані в цьому, безперечно, унікальному стилі.
Окрім козацького бароко, яке сформувалося саме в Україні, існують цікаві й достойні об’єкти класицизму. Більшість людей не відрізнить неокласицизм кінця XIX — початку XX століття від справжнього класицизму першої половини XIX століття. Але, повірте, різниця є. Яскравий приклад класицизму — червоний корпус університету імені Тараса Шевченка, Інститут шляхетних дівчат («Жовтневий палац»), Аскольдова могила та Контрактовий будинок.
.jpg)
Далі за хронологією йдуть так звані неостилі. Тут можна згадати і неоготичний костел святого Миколая архітектора Городецького, і Бессарабський ринок Генрика Гая, але найхарактерніший неостиль для Києва кінця XIX століття — це неоренесанс чи, як його люблять називати екскурсоводи, «Київський Париж». Це майже всі будівлі старого Хрещатика, Лютеранської, Городецького, Станіславського та Заньковецької.
@fantakr
Багато хто критикував і досі критикує ці будинки, бо вони перевантажені деталями, але при цьому вони витримані в пропорціях, у композиції і в цілому все це не сприймається як бутафорія. Київський неоренесанс — це справжня автентична архітектурна стилістика, яка була основним стилем нашого міста наприкінці XIX століття. Капіталістичний Київ на межі століть переживав справжній розквіт в архітектурному, культурному та економічному сенсі. Ми досі користуємося будівлями та інженерними системами тих часів.
Наступне, на що варто звернути увагу, — це модерн 1900-х і 1910-х років, який у Києві представлений на європейському рівні. По місту розкидано багато модерних об’єктів, але я би виокремив ті, що збудовані архітекторами Ледоховським, Безсмертним, Городецьким, Альошиним та Вербицьким
У цей же період з’явився український архітектурний модерн – автентичний стиль, який ви не знайдете в інших країнах світу. Яскравим прикладом цього стилю можна назвати училище Грушевського на вулиці Кирилівській біля Пташиного ринку та «Будинок Юркевича» на Паньківській..
Паралельно з цим розвивалось українське необароко. Найхарактерніші будівлі — Національний університет біоресурсів і природокористування в Голосієві та житлові будинки на початку вулиці Михайла Бойчука (колишня Кіквідзе). Сьогодні ці об'єкти доводиться відшукувати серед сучасної забудови. До речі, нові будівлі Воздвиженської вулиці біля Андріївського узвозу частково відроджують український національний стиль.
@fantakr
Після українських стилів у нас починається дуже суперечлива радянська доба. Можна, звичайно, сказати, що в Україні триває процес декомунізації і ми відкидаємо все радянське як вороже й непотрібне. Але Україна за часів радянської влади була окремим регіоном і архітектори здійснювали певні експерименти в національному стилі. Риси необароко є і в реконструкції Хрещатика, в забудові 30-х і 50-х років.
Окреме місце посідає радянський авангард в Україні. Це клуб «Харчовик» на Контрактовій площі (нині це Київський державний музичний театр для дітей та юнацтва), кінотеатр «Жовтень». Це справжній авангард в архітектурі. Є ще невелика кількість об’єктів у стилі конструктивізму та постконструктивізму, після якого вже авангард закінчується і починається тоталітаризм та неокласицизм, продиктовані Москвою. Цікаво, що нині більшість цих споруд ми сприймаємо як символи демократії, хоча й будівля Верховної Ради, й Адміністрація Президента, і Кабінет Міністрів, і Міністерство закордонних справ збудовані в стилі радянського неокласицизму.
У 60-70 — 80-ті роки окрім дуже неякісної масової забудови громадських і житлових будинків з’явилися поодинокі зразки модернізму, які формують містобудівну композицію. Це будівля технічної бібліотеки на Либідській, яку в народі називають «Тарілка», готель «Салют», крематорій на Байковій горі, нові будівлі Київського національного університету біля ВДНГ. Цих об’єктів не так вже й багато, але вони втілені на рівні світової якості. Їх давно треба визнати пам’ятками архітектури й підтримувати в належному стані.
Окремо хочу сказати про будівлю Київського залізничного вокзалу. Всі сприймають її як звичайний об’єкт комунальної інфраструктури, і мало хто замислюється, який був справжній задум архітектора. Можливо, це найкраща громадська споруда Києва роботи Вербицького, яка поєднує в собі одночасно авангардний конструктивізм та українське необароко. Засклена параболічна арка в центрі головного фасаду — це тріумфальна арка, справжні ворота міста.
.jpg)
Інтер’єр вокзалу, на превеликий жаль, був спотворений. Радянська влада вирішила, що ця будівля за стилістикою «занадто українська» і відроджує національні форми в архітектурі. Почалося гноблення архітектора за «національний шовінізм», інтер’єр переробили. Для нас це ознака і маркер того, що все було зроблено дуже круто.
Чи можемо ми сказати, що за останні два десятиліття в Києві з’явилися зразкові об’єкти сучасної архітектури? Можливо. Можу виокремити будинок Південного вокзалу, який, в принципі, відповідає критеріям містобудування, реконструкція Олімпійського стадіону. Також це житлові комплекси нової якості «Паркове містечко» і «Комфорт Таун». Мені подобається, коли на вільній території з’являється принципово нове цілісне житлове середовище з будинками та інфраструктурою. Це не просто багатоповерхівка посеред міста.
Також можна згадати громадські центри, без яких ми не мислимо життя в Києві. Це «Ocean Plaza» та досить вдала реконструкція ЦУМу. Важливо, що в різних частинах міста з’явилися нові локації, де люди можуть проводити свій вільний час, інакше були би тільки суцільні МАФи посеред вулиць. Це прогрес. Навіть якщо вони не ідеальні з архітектурного погляду.
