Обличчя і душа поетичного кіно — саме так критики називали Івана Миколайчука, а Сергій Параджанов стверджував, що не знав «більш національного народного генія». У творчій спадщині митця 34 ролі, 9 сценаріїв, 2 режисерські праці та одна композиторська — і кожна з робіт ставала сенсацією і приголомшувала публіку. Серед них — найкращі зразки українського поетичного кіно, біографічний фільм про Тараса Шевченка та картини за творами видатних українських письменників.
У співпраці з іншими геніями свого часу Іван Миколайчук створював кінострічки, які не втрачають своєї актуальності до тепер.
Сьогодні, 15 червня, з нагоди 82-ої річниці від дня народження Івана Миколайчука ми пропонуємо вам згадати 5 видатних його робіт, адже переконані: українці мають знати й цінувати свою культурну спадщину.
«Тіні забутих предків», 1964 рік
Потужний старт кар’єрі Івана Миколайчука (тоді — студента другого курсу Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого) дав фільм, який Гарвардський університет згодом додав до списку обов’язкових для перегляду тим, хто претендує на вищий ступінь у кінознавстві.
«Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпувалися з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджений інший актор», — згадує знайомство з Іваном режисер Сергій Параджанов.
«Камінний хрест», 1968 рік
П’яте місце у переліку 100 найкращих фільмів у історії українського кіно вже зобов’язує нас до перегляду цього фільму. Власне, кінострічку створено за мотивами новел «Камінний хрест» і «Злодій» Василя Стефаника. Однак цікавий у ній і «зірковий» склад знімальної групи: режисер Леонід Осика, сценарист Іван Драч, актор Іван Миколайчук та композитор Володимир Губа.
«Білий птах з чорною ознакою», 1970 рік
Знаковий фільм українського поетичного кіно, сценарій якого був створений у співавторстві Юрієм Іллєнком та Іваном Миколайчуком. У центрі сюжету — трагедія родини Дзвонарів, яка жила на охопленій війною Буковині. Кривава доба розділила братів Петра та Ореста й вони опинилися по різні боки барикад: перший у лавах Червоної Армії, другий — в УПА-ОУН(б).
«Вавилон XX», 1979 рік
Ще одне свідчення геніальності Івана Миколайчука — фільм «Вавилон XX», де він виступив і режисером, і сценаристом, і актором, і автором музичного оформлення. Кінострічка сповнена символів та є дзеркалом українського народу, як у роки колективізації, коли жив головний герой, 70-ті, коли жив Іван Миколайчук, так і в 2020-ті, коли живемо ми з вами.
«Така пізня, така тепла осінь», 1981 рік
На початку 80-х років на Київській кіностудії імені Олександра Довженка відбувалася справжня магія — Іван Миколайчук працював над стрічкою «Така пізня, така тепла осінь». Він був і режисером, і сценаристом, і актором водночас.
«Їм не подобалося все: любов до своєї землі, те, що героїня приїжджає з Канади, закохується та залишається в Україні. Вони лякалися філософії у фільмі. Вони розуміли, що Іван — геній, і знали, який він має вплив на глядачів, тому боялися його. Але Миколайчук завжди робив саме те, що хотів та відчував. Тому всі його ролі у фільмах щирі й талановиті», — згадує роботу над кінокартиною акторка Галина Сулима для ELLE.UA.
