Кулінарні книжки-бестселери Ольги Франко були чи не в кожної порядної галицької господині початку XX століття. Сама ж авторка теж відповідала тодішньому образу зразкової пані — перед іншими вона поставала охайною, красивою жінкою з аристократичними манерами. Ольга вийшла заміж за Петра Франка, закінчила кулінарні курси у Відні, вкладалася у виховання онуків й, за спогадами письменниці та громадської діячки Марії Струтинської, була елегантною та стриманою білявкою.
Ольга Франко. Фото: Франко: Наживо
Проте її життя також сповнилося багатьох перешкод та трагедій. Чоловіка Ольги арештувала радянська влада, а її ім’я, як і кулінарні книжки, воліли не згадувати. Проте вона не втрачала себе і залишилася відданою родині.
Постать Ольги стала натхненням для творців романтичної комедії «Смак свободи» — жінку зіграла Ірма Вітовська. А книга авторки, «Перша українська загально-практична кухня», також з’явилася в кінострічці — вона виявилася справжнім скарбом для головної героїні Варі.
Що варто знати про Ольгу Франко — чому її кулінарні книги важливі, чи підходив їй енергійний темперамент чоловіка Петра та як вона пережила період тотальних радянських арештів? Про аристократку за духом розповідає літературознавиця та франкознавиця Наталя Тихолоз.
Внесок в українську кулінарію
«Ольга Франко є таким собі символом української кулінарії», — розповідає Наталя Тихолоз. Дослідниця зазначає, що українка народилася у священницькій родині, де розвивалася культура готування їжі до важливих свят. Звідси, певно, й походить її зацікавлення кулінарією.
У Відні Ольга ходила на дворічні кулінарні курси — так і навчилася свого захоплення не тільки з погляду хатнього господарства, а й мистецтва готувати. Після переїзду в Коломию вона вже змогла повністю реалізуватися та апробувати свої рецепти. Її «Перша українська загально-практична кухня» — це практичний посібник, створений як результат власної роботи.
Титульна сторінка книги Ольги Франко «Перша українська загально-практична кухня»
Книга героїні — не найперша серед кулінарних видань. Проте вона виходить 1929 року, в час, коли Україна розділена різними країнами — зокрема, СРСР та Польщею. Ольга ж акцентує на соборності саме за допомогою кулінарних рецептів з різних українських регіонів.
Окрім набору страв книга містить філософію життя — у ній зібрані поради для довголіття та рекомендації господиням. Наприклад, авторка дає настанови бути ощадливими та не переїдати. Книга стає тогочасним бестселером — нею користується багато жінок. Зараз, читаючи поради та адаптовані рецепти, ми пізнаємо кулінарні надбання Ольги Франко, її культуру, філософію та спосіб життя, каже Наталя Тихолоз.
Ольга Франко на порозі батьківського дому у Буську. Фото: Франко: Наживо / з родинного архіву
Шлюб з Петром Франком
«Ольга та Петро — це справді дібрана пара», — ділиться дослідниця. У нього був дуже енергійний темперамент, а вона залишалася більш спокійною, врівноваженою — так вони й гармоніювали одне з одним. Подружжя також мало багато спільних зацікавлень — наприклад, Ольга, як і Петро, займалася спортом, навіть брала участь у змаганнях з тенісу.
Ольга Франко (друга справа) серед учасниць краєвих змагань з тенісу. Львів, 1927 р. Фото: Франко: Наживо
Книжки жінки стали можливими завдяки підтримці її чоловіка — до її бестселера Франко-молодший також писав передмову.
Проте подружжя часто переїжджало — вони жили у Відні, Коломиї, Харкові та Львові. «Очевидно, щоразу Ольга шукала спосіб, щоб на новому місці облаштувати сімейний затишок», — розповідає Наталя Тихолоз.
Одним з найбільших випробувань для подружжя стала радянська система. Коли Петро працював у Харкові, сім’я жила в закритій зоні для іноземців. У непростий час — Голодомор, арешти інтелігенції — Ольга таємно допомагала дітям. Як іноземна громадянка вона отримувала пайки — потім разом з Петром роздавала їх тим, хто потребував їжі.
.jpg)
Петро Франко з родиною. Фото: фонди Львівського національного літературно-меморіального музею імені Івана Франка
Уже з приходом радянської влади до Львова Ольга допомагала Петрові облаштовувати музей Івана Франка. «Фактично вона була заступницею директора музею вже в 40-х роках і виконувала господарську частину роботи», — каже Наталя Тихолоз.
Пізніше Петра арештували — тож усі в сім’ї Франків стали ворогами народу. Проте Ольга почала рятувати артефакти музею — завдяки такій тихій, непомітній роботі їй вдалося переховати родинні скарби, а потім знову їх повернути до музею.
Ольга і Петро Франки з доньками Вірою та Асею. Фото: Франко: Наживо
Життя Ольги Франко в радянський час
У 45 років Ольга Франко залишилася вдовою, навіть не знаючи, що сталося з її чоловіком — де він перебував і чи справді загинув. Її доньку Віру також арештували, а потім вислали до Сибіру. Інша дитина, Ася, теж передчасно померла від онкохвороби.
«Це жінка, яка пройшла випробування епохою, смертями своїх найрідніших — тих, кого вона найбільше любила», — каже Наталя Тихолоз.
У радянський період ім’я Ольги Франко забули та викреслили. Вона відчувала непотрібність посібників з кулінарії для радянських жінок, бо в тоталітарній системі дефіциту готувати за ними було складно. Після Другої світової війни Ользі також відмовили працевлаштуватися в музеї Івана Франка. Тому вона мешкала з родиною Асі й залишалася домашньою господинею.
«Історія Ольги та Петра Франка — це історія покоління людей, які не зуміли вибороти нашу національну незалежність. Вони вижили у вирі Першої світової війни і жили з тягарем втрати краю та бажанням донести національну культуру, коли ту перекреслювали. Випадок з Ольгою показує долю жінок, які до кінця в таких обставинах так і не змогли реалізуватися», — розповідає дослідниця.
Ольга Франко (перша справа у другому ряду) разом з родино. Фото: фонди Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка
Однак Ольга адаптувалася до тодішніх умов і продовжила піклуватися про свою сім’ю. Свою внутрішню культуру та любов вона передала дітям та онукам. Ольга присвятила своє життя тому, щоб майбутнє покоління реалізувалося, і зробила це дуже майстерно. Вона ніби згуртувала всіх навколо. Родина згадувала, що Ольга завжди прокидалася рано-вранці, була охайною, зачесаною, мала гідну поставу. «Важливе те, про що вона мовчала», — каже Наталя Тихолоз, підкреслюючи, що Ольга турбувалася про безпеку рідних і не розповідала про свою особисту трагедію.
Сторінки з домашнього журналу «Наша хата» за липень 1957 р, який був присвячений іменинам Ольги Франко. Фото: Франко: Наживо / з родинного архіву онучки Ольги і Петра Франків Іванки Міліянчук.
Дослідниця підкреслює стійкість Ольги, її аристократичність духу, вміння залишатися собою та відданість улюбленій справі — кулінарії. Дружина Петра Франка прожила 90 років (тож, певно її книжкові поради щодо довголіття справді були дієвими). «Ольга зробила великий ляпас радянській системі, — каже Наталя Тихолоз, — бо вона вижила і зуміла передати все, що було в ній, наступним поколінням».
