«На прекрасному блакитному Дунаї»: Раду Поклітару про костюми-метафори й відеосценографію у балеті-комедії до 20-річчя «Київ Модерн-балету»

26 червня та 3 липня в Жовтневому палаці звучатиме музика Йоганна Штрауса, але з абсолютно новим акцентом. Хореограф Раду Поклітару розповів ELLE.UA, чому класичний вальс перетворився на сучасну комедію положень і як костюми та відеопроєкції розкривають справжні мотиви героїв.

«На прекрасному блакитному Дунаї» Штрауса має сотні сценічних прочитань. Що стало для вас точкою відліку, аби створити власний (інакший) «Дунай»?

Найпершим і головним натхненником мого балету «На прекрасному блакитному Дунаї» була, звісно, музика Йоганна Штрауса. Вона неймовірна: неймовірно балетна, неймовірно романтична. Так, її часто називають «попсою» класичної музики, але це такий винятковий рівень, що ми говоримо про безсмертну попсу, і зовсім не соромно торкнутися її, створюючи велику балетну виставу.

Я ніколи раніше не ставив балет-водевіль, комедію положень, і мені справді хотілося випробувати себе в цьому жанрі. Дуже сподіваюся, що разом з артистами «Київ Модерн-балету» ми створили гімн любові до життя, кохання та оптимізму. Хочеться подарувати глядачам щось світле, іскристе, бурхливе, мов краплі шампанського⁠  —  виставу-бурлеск, виставу-водевіль.

Ви називаєте постановку «комедією положень». Як ця жанрова гра працює у пластичній мові балету?

Виходячи з того, скільки вже вистав я створив, можу стверджувати: комедія положень як жанр — неймовірно плідне підґрунтя для балетної постановки. Вона дозволяє не тільки заінтриговувати глядача хитросплетінням лібретних ходів, а й слугує неймовірною основою для народження танців.

Балет за своєю природою — неймовірно емоційне мистецтво: воно мало раціональне у хороших своїх проявах і дуже емоційне у найкращих. Важко знайти сильнішу емоційну базу для балетної вистави, ніж ціла павутина любовних інтриг — переплетених, відторгнутих, прощених.

Чесно кажучи, я й артисти «Київ Модерн-балету» просто купалися у можливостях, що відкривалися з кожним новим сюжетним поворотом цієї комедії положень.

Сценографія балету — окрема мова вистави. Які історії «розповідають» костюми Дмитра Куряти та відеосценографія Ольги Нікітіної?

У цьому балеті я знову з’єднав нашу команду, з якою ми робили всі попередні роботи, бо навіщо змінювати й намагатися вдосконалити вже й так гарне. Автор костюмів «На прекрасному блакитному Дунаї» — Дмитро Курята, зі мною в творчій упряжці багато років. Ми познайомилися ще на проєкті «Танцюють всі», де він довго був головою стилю телеканалу СТБ, і саме з-під його майстерного, блискавичного пера виходили ескізи моїх нових мініатюр.

Ольга Нікітіна — також подарунок долі. За порадою Костянтина Томільченка я звернувся до неї вперше, коли ставив «Вія». То була пробна робота, і вона одразу виявилася вдалою з погляду музики, хореографії та відеопроєкції. Я зрозумів, що це відкриває нову епоху в моєму, поки що скромному, творчому доробку. Відтоді ми з Ольгою працюємо в тісному тандемі — вона сценограф і авторка всього відеоряду.

Костюми Дмитра й відеопроєкція Ольги — це дві взаємодоповнюючі історії. Силует натякає, що приховує герой, а відеоряд трансформує простір, підкреслюючи блиск балу. Разом вони створюють «другу партитуру» вистави  — ту, що глядач прочитає тільки очима.

Що б ви хотіли, аби глядач виніс із зали після фінальних акордів?

Чесно кажучи, я ніколи не ставлю перед глядачем жодних задач. Ми, люди сцени, — свого роду «обслуговуючий персонал»: наше завдання — зробити все, аби глядач прийшов і отримав задоволення. Зобов’язані тут лише ми. Глядач нам нічого не винен — ні «винести», ні «принести»; його місія проста: сісти в залі й побачити витвір мистецтва.

Якщо говорити саме про цей балет, то я мрію, щоб після фінальних акордів на обличчі глядача з’явилася усмішка. У наш непростий час це, для мене як автора балету, була б найвища нагорода.

Прем’єра відкриває цикл подій до 20-річчя вашого театру. Яку роль «Дунай» відіграє у цій ювілейній історії?

Та страшно подумати, але вже в 2025-му «Київ Модерн-балету» виповнюється двадцять років. Те, що починалося як меценатський театр, стало головною справою мого життя. З одного боку — привід для гордості, з іншого — привід для роздумів: двадцять років — це багато чи мало? Ми створили чимало, пройшли довгий шлях і, як усі, нині живемо в непростий час.

Чому саме «Дунай» напередодні 20-річчя? Бо дуже хочеться дивитися в майбутнє з оптимізмом — і театру, і всій країні. Якщо ми не подаруємо цю іскру собі й глядачам, то її не подарує ніхто. Балет «На прекрасному блакитному Дунаї» для мене – широко усміхнене дитя, яке візьме нас за руку й поведе у світле завтра. Я справді на це сподіваюся.

Прем’єра балету «На прекрасному блакитному Дунаї» відбудеться 26 червня та 3 липня о 19:00, МЦКМ «Жовтневий палац», Київ.

---