Епоха Пруста та сюрреалістичні голови: як проходили найгучніші вечірки ХХ століття

Представники вищого товариства знають, як влаштовувати найгучніші вечірки століття. На них запрошують тільки особливих гостей, а про організацію починають думати ще за рік до самого заходу. У другій половині ХХ століття на деякі вечори хотіли потрапити всі. І про ці вечірки говорив абсолютно кожен. 

Бали, про які ми розкажемо в цьому матеріалі, відзначилися найбільше. 

Чорно-білий бал Трумена Капоте. 1966 рік, Нью-Йорк

«Адреса: Великий зал готелю Plaza, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк. Джентльмени: Black Tie, чорна маска. Жінки: чорна або біла сукня, біла маска, віяло. З ювелірних прикрас — лише діаманти, перли та чорний бурштин» — так написав у чернетці запрошення Трумен Капоте.

Американський письменник Трумен Капоте протягом року організовував бал для нью-йоркської світської верхівки. Чорно-білий дрескод заходу прикрашала лише одна деталь: гості мали обов’язково прийти в масках. Святковий вечір письменник присвятив Кетрін Грем — одній із найвпливовіших жінок Америки 60-х років. Вона володіла The Washington Post та Newsweek, дружила з Джоном і Жаклін Кеннеді, Рональдом і Ненсі Рейган, Робертом Макнамарою та Ліндоном Джонсоном. 

«Навколо цієї вечірки був якийсь божевільний ажіотаж. І при цьому якогось більш-менш розумного пояснення йому не було», — розповідала Кетрін Грем Vanity Fair в 1996 році. 

Зал прикрасили золоті канделябри, червоні скатертини і величезна зв`язка повітряних куль під стелею. Світська верхівка могла відвідати бал тільки за запрошенням, а список гостей особисто складав Трумен Капоте. Він відповідально поставився до такого завдання і не дозволяв комусь зайвому з’являтися на заході. 

«Ось так у мене з’явилося 500 друзів і ще 15 тисяч ворогів», — пізніше поділився організатор вечірки. 

Про чорно-білий бал писали у кожному глянці. На організацію самого заходу письменник витратив близько $16 000. 

Бал Пруста. 1971 рік, неподалік Парижа

У 1971 році Марі‑Елен Де Ротшильд влаштувала бал на честь сторіччя з дня народження французького письменника Марселя Пруста. Вечірка відбулася в паризькому замку Château de Ferrières, а відвідувачів фотографував фешн-фотограф Сесіл Бітон. На балу зібралося 350 гостей, серед яких були Одрі Хепберн, Елізабет Тейлор, Річард Бертон та Грейс Келлі. 

«Потрапивши у Ferrières, ви ніби провалювалися в минуле, тільки величне минуле, потрапляли в товариство з неймовірно витонченим смаком... На жінках були сукні, корсети, головні убори неймовірних розмірів, тіари, діаманти. Це була справжнісінька ера Пруста», — згадувала про вечір акторка Маріса Беренсон. 

Бал сюрреалістів. 1972 рік, неподалік Парижа

Black tie, long dresses, and surrealist heads.

Ось таким був дрескод заходу.

Через рік Марі‑Елен Де Ротшильд знову прикрасила життя французької світської верхівки вечіркою в замку Château de Ferrières. Її присвятили художникам-сюрреалістам Сальвадору Далі та Рене Магрітту. Біля входу в замок вишикувалися дворецькі — величезні сплячі коти, які зустрічали всіх гарчанням. Далі гості проходили через прикрашений чорними стрічками лабіринт. У ньому також ховалися коти, які могли допомогти відвідувачам знайти дорогу до самої вечірки. Вечерю подавали на прикрашеному пелюстками троянд манекені, а на столах для гостей були стояли опудала черепах та хутряні тарілки. 

Організаторка балу з’явилася в оздобленій хутром білій сукні та масці оленя, що плаче діамантовими сльозами. Гостя заходу Одрі Хепберн вирішила одягнути на голову клітку, а Елен Роша прикрасила зачіску величезним грамофоном. Сальвадор Далі створив маску з двома обличчями для барона Гі де Ротшильда і водночас був єдиним, хто не відповідав дрескоду. Біля сюрреалістичних голів він мав звичайний вигляд, тому, напевно, на такому заході був найбільш сюрреалістичним.