За тиждень кияни та гості столиці святкуватимуть День Києва. Зазвичай до цього дня готують путівники вулицями чи парками, але ми пропонуємо спробувати відкрити місто й через літературну оптику.
Разом з персонажами класичних розвідок і сучасних романів можна пройтися знайомими вулицями різних епох — від початку XX століття до наших днів. Ми зібрали сім історій, де Київ є не просто тлом, а повноцінним героєм, який впливає на вчинки та долі персонажів.
.jpg)
«Невеличка драма», Валер`ян Підмогильний
Крім відомого зі шкільної програми роману «Місто», Валер’ян Підмогильний є автором ще однієї визначної книжки, де Київ займає чільне місце. «Невеличка драма» — це водночас любовний, інтелектуальний і філософський твір, події якого розгортаються у 1920-х роках.
У центрі сюжету опиняються стосунки Марти та Юрія: жінки, яка живе почуттями, та науковця-раціоналіста, для якого кохання — лише «занепад діяльності». Підмогильний майстерно показує, як нові радянські ідеали позбавляють людей моралі та чуттєвості, паралельно порушуючи важливі питання національної ідентичності на тлі київської індустріалізації.
«Катананхе», Софія Андрухович
Головні герої історії живуть у звичайній київській багатоквартирній панельці із заквітчаними клумбами перед під’їздами й тісними балконами, з яких літніми вечорами так приємно слухати місто й споглядати, як на нього опускається ніч. У родині їх четверо: Леся та Олекса, їхня донька-підлітка Тая і собака Діна. Їхнє життя теж здається звичайним, навіть банальним, аж поки у нього не вривається вихором надмірна пристрасть, яка загрожує зруйнувати та поховати під собою все.
Кульмінаційним є опис вечірки на Трухановому острові, коли саме місто стає повноцінним учасником подій, розкриваючи внутрішній хаос героїв. Авторка майстерно контрастує побутову буденність спальних районів з містичною атмосферою нічного Києва.
%201.jpg)
«Доктор Серафікус», Віктор Домонтович
У романі Віктора Домонтовича на вулицях, у кав`ярнях та на пляжах Києва 1920-х років розгортається історія дружби дивакуватого професора Комахи з пʼятирічною Ірцею. Автор описує його платонічні почуття до ексцентричної акторки Вер і художника Корвина, а також ретельну наукову роботу професора з безліччю приміток, за якими часто втрачається суть повсякденного життя.
Сучасне візуальне оформлення від видавництва «Основи» з ілюстраціями Ольги Селищевої буквально переносить читача в конструктивістські урбаністичні ландшафти столиці початку минулого століття.
«Лазарус», Світлана Тараторіна
Події книги переносять у 1913 рік. Це альтернативна історія, де люди та нечисть, колишні запеклі вороги, навчилися жити поряд у головному місті Межі — Києві. Проте цей мир примарний, і приховане насильство от-от вирветься назовні.
У центрі сюжету — Олександр Тюрин, відомий сищик, який має особисті причини уникати цього міста. Йому доведеться пройти через власне чистилище, розплутати серію химерних злочинів і зробити все, щоб не допустити нової масштабної війни.
«Записки кирпатого Мефістофеля», Володимир Винниченко
Роман, у якому чи не вперше в українській літературі так відверто й психологічно глибоко досліджуються стосунки між чоловіком і жінкою. У центрі сюжету — адвокат Яків Михайлюк, який не готовий прийняти батьківство, жінка, яка відмовляється робити аборт, і небажана дитина, що несподівано перетворюється для героя на точку внутрішньої трансформації. Події розгортаються у впізнаваних київських локаціях початку XX століття.
У сучасному виданні від «Віхоли» до тексту додали QR-коди, які дозволяють буквально пройтися маршрутами персонажів.
«Перші», Марія Олекса
Це щира історія про досвіди, які ніколи не повторяться: перші поцілунки, перше кохання, безмежні мрії та плани на майбутнє. Атмосферу книги створюють літній табір, помаранчевий светр, довгі листи та нескінченні прогулянки старим Києвом.
Головні герої — Равлик та Вла — зустрілися надто рано, щоб одразу зрозуміти, ким вони можуть стати одне для одного. Вони дорослішають, помиляються, приймають важливі рішення і створюють нові сенси, аби одного дня зрештою усвідомити, куди саме вони бігли весь цей час.
«Хмари», Іван Нечуй-Левицький
Іван Нечуй-Левицький прожив у Києві близько п`ятдесяти років, тому міські простори описані в його творчості з особливою точністю. У центрі цієї повісті опинилися кілька поколінь київської інтелігенції. Вони зустрічаються в середині XIX століття, коли в місті набувають популярності просвітницькі ідеї та утверджується народництво. Одні герої залишаються відданими прихильниками старого ладу, інші — готові плекати й поширювати українську культуру та науку.
Книга поєднує в собі історичний контекст із психологічним реалізмом, показуючи, як формуються переконання і як вони стикаються з реальністю.
