«Зараз я створюю простір емоцій, сенсів і краси»: Лілія Пустовіт про 25 років української модної індустрії

Часто згадую зйомки із Софією Євдокименко на Воздвиженці, які стилізувала неймовірна Наталія Осадча. Тоді речі Poustovit ніби відкрилися для мене по-новому — камера літала зверху, знизу, показувала силуети зовсім не в типовому fashion-ракурсі. Все виглядало дуже кінематографічно, емоційно й несподівано навіть для мене самої.

Андрій Давидовський, березень 2009-го

Ще пам’ятаю зйомки з Юліаною Дементьєвою — така собі сучасна історія про амішів: село, хустинка, курка в руках. Але це зовсім не виглядало як театральна постановка чи стилізація заради картинки. Навпаки — дуже щиро, живо й сучасно. Саме тоді я ще раз відчула, як мода здатна тонко й делікатно працювати з культурними образами, без зайвої буквальності.

Андрій Давидовський, квітень 2011-го

Мені завжди подобалося, коли глянець не просто «показує одяг», а створює настрій і ніби вигадує для речей новий контекст. 25 років тому все втілювалось набагато складніше фізично: не було нормальних виробництв, тканин, логістики, професійної індустрії навколо моди. Багато речей ми робили буквально інтуїтивно, майже з нуля.

Про те, як змінилися героїні Лілії Пустовіт з роками та що дизайнерка вкладає у свій бренд сьогодні, читайте в продовженні інтервʼю в друкованому випуску «ELLE Україна». 

---