В український прокат виходить одна з найвідоміших стрічок Сергія Параджанова — «Колір граната». Фільм розповідає про дитинство, юність, зрілість, старість та смерть вірменського поета Саят-Нови в алегоричних епізодах.
3 жовтня глядачі побачать нову й абсолютно унікальну, відреставровану версію кінострічки, над якою працював Мартін Скорсезе та його кінофонд.
Напередодні старту прокату «Кольору граната» ELLE зібрав 10 цитат Сергія Параджанова про життя, Україну та час.
«Я помщуся світу любов`ю».
«Моя вина, ймовірно, в тому, що народився. Потім побачив хмари, красиву матір, гори, собор, сяйво веселки, і все — з балкона дитинства».
«Я мало знімав. У моїх шафах 23 нереалізовані сценарії. Мені важко. Але це нічого. Ми заберемо з собою в нашу смерть частинку себе, і це трансформується в таємницю».
«Я так красиво жив 50 років. Любив — базікав — захоплювався — щось пізнав — мало зробив — але дуже багато любив. Людей дуже любив і дуже їм зобов`язаний. Був нетерпимий до сірого. Наймодніший колір. Необхідність часу».
«Веселіться в повну міру, як це робив я. Є що згадати. Інакше було б шкода і себе, і життя! І що життя, якщо немає принципу і капризу?!»
«Час великодушний і справедливий — він очищає пам`ять, знімає наклепи та образи з засуджених, воскрешає забутих, судить неправедних».
«Найстрашніше — проґавити прекрасне».
«Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому його розумію я. Не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського!»
«Київ вже не раз був на екрані — історичний, пейзажний, архітектурний, індустріальний, зруйнований війною. Але майже ніхто не вдивлявся в душу Києва, не помічав його печалі і бажання, не помічав його людяності».
«Я вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в’язниці за український націоналізм».
