Вони прийшли у військо з різним досвідом і професіями, але сьогодні кожна з них має свою відповідальну роль у захисті нашого майбутнього. У межах спільного проєкту ELLE Україна та української defense-tech компанії «Генерал Черешня» ми розповідаємо історії чотирьох захисниць, які боронять країну.
.jpg)
Катерина «Ураган» — 33-річна військовослужбовиця, FPV-операторка та інструкторка з вогневої підготовки у званні солдатки. У зоні бойових дій перебуває з 2023 року. До війни вона багато років працювала в галузі, де точність і дисципліна були частиною професії. Сьогодні її навички мають іншу ціну — вони допомагають захищати країну.
ELLE: Яким був ваш перехід від цивільного життя до служби під час війни?
Катерина: Мабуть, найсильніше змінилося саме почуття обов’язку. Ти дивишся на світ зовсім інакше, коли розумієш, що від твоєї уважності, реакції та рішення може залежати життя інших людей.
ELLE: Ви буквально полюєте на те, чого людина зазвичай навіть не встигає побачити в небі. Як змінилося ваше сприйняття простору, відстані й часу після того, як ви почали пілотувати FPV-дрони?
Катерина: Відтоді простір, відстань і час перестали бути для мене абстрактними поняттями. Відстань тепер вимірюється не кілометрами, а тим, скільки секунд у тебе є на рішення. Простір — це вже не просто те, що ти бачиш навколо себе. Це координати, висота, траєкторія і десятки деталей, котрі треба помічати одночасно.
ELLE: Чи змінилося ваше ставлення до страху? Не до небезпеки як такої, а саме до власного страху. Коли ви зрозуміли, що страх не заважає діяти?
Катерина: Я завжди жила з відчуттям, що страху немає. Не тому, що не розумію небезпеки чи не усвідомлюю її наслідків. Просто для мене страх ніколи не був аргументом, який здатен зупинити.
Можливо, з часом змінилося не моє ставлення до страху, а моє розуміння себе. Я побачила, що можу опинятися в ситуаціях, де об’єктивно страшно, але всередині все одно відчувається дуже чітке: «Я знаю, що маю робити».
Я не вважаю відсутність страху якоюсь надздібністю. Напевно, це просто мій характер. Коли є завдання, яке потрібно виконати, я не залишаю багато місця для думок про те, чи страшно мені.
Небезпека є. Але страх не має права приймати за мене рішення.
ELLE: Що вам як жінці дала ця професія поза межами військової служби — можливо, нове відчуття власної сили, точності, дисципліни або свободи?
Катерина: Якщо чесно, я не можу сказати, що ця професія дала мені нове відчуття власної сили. Я його мала й до війни.
Багато років працювала інструкторкою з вогневої підготовки. Я навчала чоловіків, працювала в середовищі, де уважність, витримка й відповідальність були складовими професії. Тому я ніколи не мусила доводити собі чи комусь, що я сильна і що я можу.
Військова служба, скоріше, дала моїм навичкам інший масштаб і зовсім іншу ціну. Те, що раніше було моєю професією, стало частиною захисту моєї країни.
Мабуть, найбільше змінилося не моє відчуття сили, а розуміння того, для чого я її використовую. І це, напевно, набагато важливіше.
ELLE: Що допомагає тримати баланс попри всі виклики?
Катерина: Мене тримають прості речі. Люди, яких я люблю. Мій син. Можливість хоча б іноді повернутися до звичайного життя — випити кави, посміятися, щось створити своїми руками, побути собою, а не лише військовою.
Напевно, саме це й допомагає не втрачати себе. Пам’ятати, що навіть під час війни життя — це не тільки боротьба. Це ще й любов, сміх, маленькі радощі та люди, заради яких хочеться повертатися.
ELLE: Що ви вважаєте особливо важливим донести цивільній аудиторії сьогодні?
Катерина: Мені дуже хочеться донести одну просту річ: нам не можна втрачати одне одного.
Мені боляче бачити, як українці починають воювати між собою словами, звинуваченнями, знеціненням. Ми можемо бути різними, мати різні погляди, сперечатися, але зараз у нас є ворог, який прийшов на нашу землю. І поки він тут, нам потрібно пам’ятати, хто ми і за що боремося.
Я не вважаю, що кожен має бути військовим. Але кожен може бути корисним для війська: донатами, роботою, волонтерством, підтримкою, своїми професійними навичками, просто людським ставленням до тих, хто захищає.
Я дуже хочу, щоб ми перестали жити за принципом «свій своєму ворог». Бо своїх нам потрібно берегти. Особливо зараз.
Фото: Сашко Явір
Стиль: Ольга Дмитренко
Асистент стиліста: Михайло Пелепейко
Б`юті (зачіски та мейкап): Анна Буленок та Валентина Галай
