Днями інфопростір сколихнула трагічна новина: у віці 79 років померла Даян Кітон — оскароносна акторка, зірка «Хрещеного батька», «Енні Голл» і «Батька нареченої». Легендарна представниця американського кінематографа впродовж десятиліть зачаровувала глядачів своєю життєвою силою та щирістю, що передавалися навіть через екрани. Вона вміла створювати справжніх, складних і неймовірно правдивих героїнь, кожна з яких залишалася в пам’яті глядачів на довгі роки.
Тепер акторка, хоч і відійшла в засвіти, залишила після себе неоціненну спадщину, втілену не лише у її стрічках, а й в образах. До кожного свого виходу Даян ставилася з особливою уважністю: її стилізації завжди виглядали продуманими до дрібниць, немов кадри з фільму, де кожен елемент мав власний характер і важливу роль, відведену лише для нього.
Перш за все акторка обожнювала брючні костюми в будь-яких проявах — приталені та вільні; однотонні та принтовані; класичні та більш екстравагантні, з паєтками й сяйливими деталями. Саме вони стали її фірмовою бронею — символом упевненості, незалежності та своєрідного бунту. Даян Кітон вміла перетворити навіть найстриманіший ансамбль на заяву про стиль: широкі чоловічі піджаки з ідеальним кроєм, високі талії, сорочки з ґудзиками, що ледь визирали з-під коміра, та обов’язкові ремені, що завершували образ. Її любов до андрогінності, тонко врівноваженої жіночою граційністю, зробила Даян одною з головних натхненниць сучасного унісекс-стилю.
Але навіть найвишуканіший костюм не був би «її» без аксесуарів. Кітон ніколи не сприймала деталі як випадкові — кожен елемент доповнював настрій образу. Її гардероб був наповнений рукавичками, краватками, шарфами, масивними сережками та окулярами з товстою оправою, які давно стали її візитівкою. І все ж головним акцентом завжди залишався капелюх.
Даян володіла унікальним умінням носити капелюхи так, ніби вони створені саме для неї. Федора, канотьє, циліндр — кожен із них ставав продовженням її характеру. Вона могла з’явитися на червоній доріжці в елегантному головному уборі з широкими крисами, а наступного дня — у стриманому чоловічому, який на ній виглядав неймовірно жіночно. Для Даян капелюхи були не просто аксесуаром — це була її мова самовираження, символ того, що справжня елегантність не в трендах, а у вірності собі.
