Продовжуємо слідкувати за чотириденним марафоном показів у рамках Тижня високої моди в Парижі. Другий його день, зокрема, відзначився представленням колекції Chanel. Тож пропонуємо вам на мить перенестися до культового Grand Palais і детальніше розглянути, чим же здивувала творча команда бренду на цей раз.
Салон Коко Шанель у центрі Grand Palais
Нова кутюрна колекція стала останнім ривком модного дому перед приходом Матьє Блазі, який уже цієї осені запропонує свою першу жіночу лінійку для Chanel. Команда вкотре запросила гостей до Grand Palais — розкішної паризької пам’ятки, яка роками слугувала особливим місцем презентування лінійок бренду і яку так полюбляв Карл Лагерфельд.
Цього разу, аби підкреслити зв’язок між сучасністю й минулим модного дому, верхня галерея локації перетворилася на репліку легендарного салону Коко Шанель на вулиці Камбон із його дзеркальними панелями, довгими шторами й килимами. Таким чином глядачі немовби потрапили на одну з тих самих приватних примірок, які влаштовували дизайнери для шанованих гостей.
110-річна історія Chanel Haute Couture у запрошенні для гостей
Перед тим як перейти безпосередньо до самої колекції, варто звернути увагу й на унікальний подарунок, який отримали гості шоу разом із запрошенням. Ним став попередній примірник 450-сторінкової книги Софії Копполи, присвячений 110-річчю лінії Chanel Haute Coture. Він вмістив у себе чимало архівних світлин, кадрів із рекламних кампаній і рідкісних фрагментів з роботи ательє, які переповідають історію високої моди бренду. Усі охочі зможуть придбати книгу вже з вересня.
Переосмислення сільської естетики
Одним із головних джерел натхнення для команди бренду стала любов Коко Шанель до культури Шотландії і її сільської місцевості. Утім не думайте, що перед нами постало розмаїття гумових чобіт, фартухів та іншого робочого одягу. Нова естетика передусім втілилася в міксі фактурних елементів, пір’ї й уже звичному для нас твіді — матеріалі, який засновниця бренду відкрила для себе, вивчаючи британську місцевість.
Палітра колекції трималася природної стриманості — від слонової кістки до мохового зеленого. Саме ці відтінки задавали спокійний, приземлений настрій і підкреслювали м’яку впевненість силуетів. Витягнуті лінії, квадратні плечі, вільний крій, що рухається разом із тілом, — кожен образ був про внутрішню силу.
Серед ключових елементів — жакети з кишенями у стилі мілітарі, спідниці «риб’ячий хвіст», довгі жилети на ґудзиках і штани, що нагадували позолочені снопи пшениці. Часом з’являлися й об’єми: у кардиганах із бахромою чи щільною вишивкою ґратами — але вони не перевантажували, а, навпаки, додавали фактурності й глибини.
