Цьогорічний Тиждень високої моди в Парижі став для Демни Гвасалія по-своєму особливим: саме тут закінчилася його 10-річна історія з Balenciaga, сповнена шалених експериментів і революційних змін. Дизайнер грузинського походження, як і чимало інших його колег, потрапив до гри в музичні стільці, що заполонила модну індустрію в останні місяці. Йому випала можливість попрацювати з Gucci, який до цього очолював Сабато де Сарно. Таким чином показ кутюрної колекції Balenciaga 9 липня став останньою роботою Демни для модного дому.
Після майже 52-річної перерви лінійка Haute Couture була відновлена дизайнером у 2020-му. І з того часу Демна, за даними видання WWD, встиг відкрити кутюрний магазин на авеню Джорджа V, ініціювати співпрацю з технологічними брендами над створенням захисних щитків для обличчя, а також вивести спортивні костюми, футболки, джинси й пуховики на найпрестижнішу сцену моди. Саме тому дизайнеру було важливо вдало підсумувати свою багаторічну роботу.
«Ця колекція — ідеальний спосіб для мене завершити десятиліття роботи в Balenciaga. Я максимально наблизився до задоволення в цьому нескінченному прагненні досконалості — визначальному етосі Крістобаля Баленсіаги», — написав Демна у своїх нотатках до показу.
Для прощального шоу дизайнер обрав стриману мову. Ніякого гранжу, агресії чи деконструкцій — лише вивірені силуети, тиша точних ліній і пошив, що набуває нового змісту. Легка асиметрія, м`які плечі, відсутність кутів — усе це нагадувало, що мода може бути ніжною, навіть коли залишається радикальною.
Пошиття в цій колекції — ще одна історія, яку Демна вирішив розповісти до кінця. Його надихнув документальний фільм про неаполітанських майстрів, які шиють піджаки як сорочки. Щоби перевірити концепт, Демна запросив до Неаполя бодибілдера з нетиповою фігурою. Піджак пошили спеціально під нього, а потім той самий виріб приміряли на моделей різної тілобудови, включно з його худорлявим чоловіком Лоїком. Один силует — різні фігури.
«Я хотів підкреслити ідею, що не одяг визначає силует, а людина, яка носить цей одяг», — додав Гвасалія.
У колекції також не бракувало посилань на гламур — від сукні, що нагадує вбрання Мерилін Монро, до образу Кім Кардаш’ян в об’ємній шубі, яка мала такий вигляд, ніби щойно зійшла з голлівудської стрічки минулих десятиліть.
Кутюр цього разу вийшов на вулицю — у прямому сенсі. Лукбук знімали під мостами, біля графіті та зачинених вітрин. Демна хотів позбавити високу моду музейного пилу, повернути її туди, де вона жива, — до міста.
