Жінки на фронті: 10 запитань бойовій медикині Христині Бохатчук

Українські військові захищають свободу та незалежність нашої держави. Серед них і жінки, які своїм прикладом доводять, що вони можуть подолати будь-які перешкоди. У цьому переконує і героїня інтерв’ю — Христина Богатчук з позивним «Ластівка».

Шеф-редакторка сайту ELLE.UA Катерина Попова розпитала військову про те, чому вона вирішила піти на війну, які виконує обов’язки та що хоче сказати кожному українцю.

Героїня — Христина Богатчук

Вік — 22 роки

Звання — бойова медикиня

Досвід — 2,5 місяця

Якими були ваші перші думки та дії вранці 24 лютого?

Думка була лише одна: «Відправити близьких у безпечне місце і піти воювати».

Як ви прийняли рішення піти на війну?

Я не уявляю, що зробила б по-іншому. Усе, що стосується України, стосується й мене. І я завжди боротимуся за країну, особливо коли її гідність зачіпають. Це більше ніж просто любов. І так було завжди.

Чим ви займаєтеся на службі та як проходить ваш день сьогодні?

У нас або бойові дні, або тренування.

Зараз ми тренуємося щодня і невпинно. Окрім цього, я проводжу навчання з тактичної медицини для бійців і лікую тих, хто травмований або хворіє.

Чи були прояви гендерної дискримінації у вашому підрозділі?

Навпаки, до мене ставляться з повагою. Як тільки я приїхала на фронт, то почала працювати на одному рівні з побратимами — як бойова одиниця без статі й особистості. А все інше ми перетворюємо на жарти.

Які складнощі вам довелося подолати?

Я пройшла довгий і важкий шлях, щоб потрапити на фронт. Бути жінкою на війні — це вже складно, та це окрема історія. Та найбільша складність для мене була тільки в тому, що довелося покласти свою жіночність, милосердя і ніжність у коробочку «на потім» і стати холоднокровною.

Що вас найбільше вразило під час повномасштабної війни?

Єдність нації. Прорив у свідомості суспільства стосовно країни й армії.

Що не дає зараз упасти духом і зламатися?

Мета, заради якої ми боремося. І очі побратимів.

Що ви назавжди зміните у своєму житті після війни?

Перестану перейматися всім, чим переймалася раніше. Житиму щасливо, насолоджуючись кожним днем, ніби він останній.

Що ви хочете сказати сьогодні українцям та світу?

Війна триває і триватиме ще довго. Не розслабляйтеся й ніколи не забувайте, що коїли та коять росіяни з нами. Пам’ятайте про українських полонених — вони повинні жити!

Українцям у тилу хочу дати три основні поради:

1. Будьте готові, фізично тренуйтеся, проходьте курси тактичної медицини, вчіться тактики, стрільби.

2. Підтримуйте українську армію до кінця.

3. Ніколи не вбивайте в собі русофобію.

Які перспективи розвитку України ви бачите?

Я бачу розвиток України як самостійної держави з квітучою культурою, високим рівнем освіти, економіки й по-справжньому щасливими, свідомими людьми.