«Це був символічний момент усвідомлення — зима скінчилася, ми її пережили, боротьба триває і далі».
Так святкування Великодня в лавах Української повстанської армії описує директор музею визвольних змагань Ярослав Коретчук у розмові з виданням Ukrainian People, звертаючись до спогадів повстанця Подоляка. У суботу 15 квітня 1944 року в Чорному лісі бійці УПА готувалися зустрічати Великодні свята під гуркіт гармат, що лунав «до Дністра під Станиславів».
Дійсно, того року українські бійці святкували Великдень 16 квітня у лісах і криївках зі зброєю в руках у розпал жорстокої війни. Минуле все ж наздогнало нас — паралель очевидна: завтра, 16 квітня, сотні тисяч українських військовослужбовців відзначатимуть День Воскресіння на полі бою. Саме тому ми пропонуємо вам зазирнути у 1944 рік і дізнатися більше про святкування Великодня в УПА.
Чорний ліс, 1944 рік
Підготовку до Великодніх свят бійці УПА розпочинали за тиждень, а часом — раніше. Повстанці робили столи зі зрубів, прибирали й прикрашали колиби, через надійних зв’язкових домовлялися про їжу в селах, де жили рідні когось із воїнів, надсилали привітання для близьких і побратимів, виготовляли листівки та агітаційні папери.
«Український народе! Памʼятай, що там, де є жертви й боротьба за святу Правду, там неодмінно прийде Воскресення — Перемога. То ж ще дужче скріпи своє мужнє серце гранітною вірого в перемогу своєї Правди, скріпи своє лицарське серце і непохитно крокуй до мети. Воскресення Христове хай збільшить цю віру у Твоє Могутнє Воскресення», — сказано в одній з листівок ОУН, датованій квітнем 1949 року.
Фото: reporter.if.ua
На кожній листівці значилося «Христос Воскрес — Воскресне Україна», адже націоналісти знали, що незалежна та соборна Українська держава обов’язково відродиться.
«У Великодню суботу, 15 квітня, табір кипить, як у вулику... Найбільше з усіх звиваються куховарки. Вони мусять наварити для цілої сотні їжі. Ще й гості мають прийти. Бунчужний Олекса та інтендант Кертиця наглядають над усім. Сотенний Петро Хмара вибрався до Грабівки полагодити передсвяткові справи. На дорозі перед табором заскрипіли навантажені вози, що прибули з сіл з дарунками для повстанців. Вивантажено великі білі паски, ковбаси…» — згадував Подоляк.
Хоча часом через облави органів НКВС повстанці й були вимушені відзначати Великдень у криївках, загалом День Воскресіння знаменував вихід зі сховків, де бійці зимували по 3-4 особи. Військові збиралися у більші групи й не лише святкували, а й проводили наради, де визначали плани та розподіляли обов’язки.
«Старшини провірили, чи всі на своєму місці. — Увага, йдуть гості, — запримітив хтось. З-поза дерев показуються провідник Роберт, Митар, Левко, отець Микитюк… Наказ — і все стрілецтво виходить з колиб. — Позір! — У трилаві збірка! — в одній хвилині ціла сотня, виструнчена, стояла на прощі перед каплицею. До каплиці підходить убраний до Служби Божої отець Микитюк», — розповів повстанець.
Для проведення служби бійці УПА спеціально будували каплицю. Священника також запрошували до лісу: спершу назначали зустріч подалі від табору, зав’язували очі та вели до місця призначення. Повстанцям було необхідно переконатися, що якщо його заарештують, він не зможе вказати їхнє розташування. Часом роль священника заміняв командир.
«Ви покинули рідну стріху, батьків, матерів і віддали себе всеціло одній великій справі. Вам припала честь і обов’язок здобути Україні волю. Хай Господь Бог благословить на святе діло… Христос воскрес…Воскресне Україна».
