Маркетинг-директорка компанії ОРКА, ексклюзивного дистрибутора професійної косметики Dr. Medion, Mediplorer, Yellow Rose Олена Єрьоменко під час війни здійснила непросту подорож до Європи з двома домашніми тваринами та ексклюзивно розповіла для ELLE.UA про свій досвід.
Війна розділила українців на тих, хто принципово вирішив залишатися вдома та тих, хто прийняв нелегке рішення виїхати у безпечніше місце на час активних бойових дій. Тут немає правильних і неправильних рішень, кожен із цих шляхів нелегкий і небезпечний.
Для мене в пріоритеті було будь що зберегти життя — своє і своїх домашніх улюбленців — а також психічну стабільність.
У мене була рішучість подолати понад 2000 км автомобілем у компанії двох котів абіссинської породи, які абсолютно не привчені до подорожей навіть на короткі відстані та мають дуже високу чутливість і темперамент холерика. Крім того, всі коти — адепти осілого способу життя, найбільший стрес для них — зміна території. Завдання із зірочкою, але у воєнний час іншого і не передбачалося.
Я ретельно продумала базовий набір речей для вихованців, щоб максимально полегшити випробування. Про комфорт тут говорити не доводиться, проте... Можу сказати, що моїх речей в автомобілі в результаті було уп`ятеро менше, ніж котячих.
Звична їжа, посуд, вода, туалет з наповнювачем, улюблені лежанки із запахом дому, одноразові пелюшки, серветки, шлейки та повідці для прогулянок, надійні переноски — мінімальний базовий набір кото-мандрівника. Трохи пізніше цей набір був доповнений седативними препаратами для людей і тварин, оскільки психологічний стан котів погіршувався з кожною сотнею кілометрів. Згодом, уже у кінцевій точці подорожі, на мене чекав копіткий і довгий шлях відновлення психологічного і фізичного стану котиків. У них, виявляється, теж буває депресія, і наслідки її можуть бути сумними. Мої повністю відмовилися від їжі та води, цілодобово лежали і дивилися в одну точку, організм виснажувався та зневоднювався.
Це недивно, адже нам довелося пройти через серйозні випробування у вигляді подолання тисяч кілометрів в автомобілі, перетин п`яти країн, ночівлю прямо в машині та в хостелі, перш ніж ми дісталися цивілізованого готелю.
Але разом ми все подолали, і зараз мої абіссінці насолоджуються італійським сонечком, гуляють зеленою травою під спів птахів і абсолютно асимілювалися в новому середовищі з тією ж легкістю, з якою впали в депресію ще кілька тижнів тому.
У ході цієї вимушеної поїздки я переконалася, що існує кілька міфів про подорожі з домашніми улюбленцями, які спробую розвінчати. І нехай буде менше кинутих друзів в Україні, адже ми відповідаємо за тих, кого приручили.
Міф 1: Подорожі з тваринами у такий час безглузді
У воєнний час йдеться про життя і смерть, а зовсім не про подорожі заради задоволення і не про розширення світогляду. Вам буде некомфортно у будь-якому варіанті. Бажаєте додати до цього муки сумління за кинуту живу істоту? Адже шансів вижити у тварини набагато більше поряд із господарем, навіть якщо ви евакуюєтеся під бомбардуванням, ніж залишаючись під наглядом чужих людей, які в будь-який момент теж можуть зникнути. Паніка мине, ситуація нормалізується, а пухнастого друга ви можете втратити назавжди.
Міф 2: У нас немає документів на тварину для перетину кордону
Від початку війни і до сьогодні ви можете перетнути кордон із твариною абсолютно без документів, вас про них навіть не запитають.
У мене документи були у порядку. Дорогою у Львові я зробила щеплення від сказу та чіпувала кішку (кіт уже був чіпований). Але це було зроблене для мого спокою. А так усі необхідні маніпуляції ви можете зробити вже в Європі, оплату на себе може взяти держава чи конкретна клініка.
Міф 3: Чим годувати тварину у чужій країні?
З харчуванням для тварин у Європі немає жодних проблем. Величезний вибір кормів у будь-якому супермаркеті та навіть на заправках, існують магазини, де ціни нижчі, ніж у нас, на 30–40% залежно від бренду. Крім того, при перетині кордону вам безкоштовно видадуть їжу для вихованців у необхідній кількості та на будь-який смак.
Головне, щоб тварина не відмовлялася їсти, — при стресі це абсолютно нормальна реакція. Для котів норма залишатися без їжі добу чи навіть трохи більше, головне — уникати зневоднення. Якщо тварини відмовляються пити, давайте їм воду зі шприца. Це важливо.
Міф 4: Люди за кордоном не приймають українців із тваринами
Пріоритет надається жінкам із дітьми, особливо якщо ми говоримо про безкоштовне поселення. Але якщо ви з тваринами, це не означає, що двері перед вами зачинені. У готелях візьмуть оплату 10 євро за тварину, це пов`язане з додатковим прибиранням. У мене двоє котів, і в деяких готелях жалісливі дівчинки на ресепшні оформляли моїх двох як одного просто зі співчуття — це дрібниця, але приємно. Десь персонал виходив, щоб познайомитися з тваринами-емігрантами та пригощав їх ласощами.
Власниця квартири, де я зараз проживаю, дозволила мені поселитися з двома котами, хоч і має алергію на котячу шерсть. Просто попросила не пускати їх у ліжко.
Італійський ветеринар безкоштовно провів прийом та видав антистрес-препарати для прискорення реабілітації тварин.
Полька з ресепшна в хостелі годину бігала разом зі мною вниз-угору в темряві трьома поверхами з ліхтариком у пошуках моєї кішки, що втекла в паніці... І дуже щиро раділа, коли ми її знайшли.
Міф 5: Тварини отримають стрес, краще залишити їх на перетримці
Набагато більший стрес отримають і тварина, і власник у разі розлуки. Тим паче, якщо йдеться про переїзд на іншу територію. Коти прив`язані до території навіть більше, ніж до людини. Віддаючи кота на перетримку, ви завдаєте йому подвійної шкоди — адже йдеться про зміну території та розлуку з вами. Змиріться з деякими труднощами і залишайтеся разом. Просто залишайтеся разом.
Війна принесла всім нам багато болю, стресу та страждань. Тварини страждають не менше, ніж люди. При цьому вони не можуть самостійно подбати про себе, поділитися своїми страхами та сумом, усвідомити, що відбувається… Наш обов`язок — захистити наших пухнастиків. Одного разу ми взяли на себе зобов`язання та відповідальність за їхнє благополуччя, і війна — зовсім не виправдання для зради.
Будьте відповідальні та усвідомлені. А пухнасті чи не дуже грудочки відплатять вам безумовним коханням та позитивом, які зараз цінні як ніколи.
Щодо мого оформлення на території Італії, то я обрала найпростіший варіант, котрий передбачає вільне перебування на території країни до 90 днів без отримання будь-якого статусу. Для цього необхідно зареєструватися в місцевій комуні у присутності сторони, яка вас приймає, а також зробити тест на Сovid-19 та пройти медичний огляд, після чого видається спеціальний код (медична страховка), за яким згодом можна отримати безкоштовну консультацію лікаря та призначення медичних препаратів (їхню вартість страховка не покриває).
Якщо ж ви плануєте затриматися в Італії понад 90 днів, необхідно звернутися до міграційної служби та подати документи на отримання статусу тимчасового міжнародного захисту. Цей статус видається на 1 рік із можливістю продовження ще на 1 рік у разі продовження воєнних дій в Україні.
.jpg)
Тут ви вже отримуєте деякі права та привілеї від держави.
1. Дозвіл на трудову діяльність, у тому числі підприємницьку.
2. Освіту для дошкільнят та школярів (дитячі садки та школи).
3. Соціальне житло, якщо ви його потребуєте.
4. Безкоштовне медичне обслуговування (консультація терапевта, але ліки за рецептом ви купуєте за свої гроші).
Статус тимчасового захисту можна отримати лише один раз в одній із країн ЄС. Якщо, наприклад, ви запросили цей статус в Італії, а потім вирішили переїхати до Іспанії, то вас ніхто не зупинить, але в іншій країні ви не зможете розраховувати на допомогу і вирішуватимете всі свої проблеми самостійно.
Важливо, що статус тимчасового захисту не несе жодних обмежень ваших свобод: у будь-який момент ви можете поїхати додому або до будь-якої іншої країни.
І третій варіант юридичного оформлення — це статус біженця. Він забезпечить найбільшу підтримку та захист від держави, але обмежить вашу свободу, у тому числі свободу пересування.
Цікавий факт про італійців: це абсолютно самодостатня нація. 95% із них не володіють англійською, навіть у державних установах. Майте на увазі, що при відвідуванні комуни або поліції краще бути у супроводі місцевих італійських мешканців. Інакше на вас чекають «складності перекладу» і надалі — сюрпризи.
У побутовому спілкуванні рятують навички невербальної комунікації, інтуїтивне розуміння окремих слів та, звичайно, Google-перекладач для серйозних ситуацій. Але італійці ще й ледачі, не чіпляйтеся до них із перекладачем занадто часто.
Загалом, італійці дуже миролюбиві та щиро співчувають українським переселенцям. На багатьох будівлях — як на державних, так і на приватних — вивішені прапори з написом «Мир» італійською мовою.
Ключові цінності італійського народу, такі як сім`я, їжа та спілкування, втілюються і в стилі підтримки українців. Вас обов`язково нагодують, подбають, підбадьорять, а також активно включатимуть у соціальне життя: запрошуватимуть на домашні вечері, вечірки та різноманітні зустрічі. Не розраховуйте на самотність в Італії, інтроверти тут не в пошані. А ось soft skills чудово можна прокачати: комунікативні навички та вміння відкриватися малознайомим людям — на першому місці.
«Якщо ви опинилися в Італії, ви повинні багато їсти, пити багато вина і багато спілкуватися» — життєве кредо для українського переселенця в Італії.
