Сьогодні, 22 січня, українці відзначають День Соборності України. Саме цього дня у 1919 році на Софійській площі у Києві був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року відповідно до указу президента Леоніда Кучми.
Фото: Вікіпедія
Відлік передумов цього свята можна почати з «Весни народів» 1848-1849 років, коли український народ, який через історичні обставини опинився розділений на територіях кількох країн, прагнув до незалежності та об’єднання. Центром започаткування ідей об’єднання стала Галичина. Саме там перша українська політична організація Галичини Головна Руська Рада у своєму маніфесті від 10 травня 1848 року заявила про єдність 15-мільйонного українського народу, а також його земель, розділених Російською та Австрійською імперіями, й підтримала національні права інших поневолених народів. Натомість реальна можливість здобути незалежність в українців з’явилася лише десятки років потому — під час Першої світової війни 1914-1918 років та революції у Російській імперії.
Згодом, після проголошення Української Народної Республіки 7 листопада 1917 року у Києві III Універсалом Української Центральної ради, у січні 1918-го IV Універсалом була проголошена державна самостійність Української Народної Республіки.
Разом з тим 18 жовтня 1918 року у Львові сформувалася Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем. Формування, що мало у владі західноукраїнські землі, проголосило, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття «уконституйовуються як Українська держава».
Ідея соборності українських земель набула державного статусу після того, як Українська Національна Рада заявила про намір творити національну державність та об’єднати українців у соборній державі.
Вже 1 грудня 1918 року у Фастові ініціаторами об`єднавчого руху — Українська Національна рада та Директорія УНР було укладено Предвступний договір про наміри об`єднати населення і території обох утворень в одній державі.
«Правительства обох Республік уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю», — зазначалося у тексті документу.
3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку ЗУНР та УНР.
«Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку», — йшлося у тексті рішення.
Остаточна процедура об’єднання двох держав відбулася у Києві. Саме 22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення IV Універсалу, на Софійській площі відбулася остаточна процедура оформлення соборності.
Проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року. Фото: vue.gov.ua
Однак тоді об’єднання України проіснувало недовго: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки, більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина — Закарпаття.
Перші святкування Дня Соборності України відбулося 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час — автономній республіці Чехо-Словаччини. Місцеві українці, що прагнули незалежності, вийшли на вулиці міста під синьо-жовтими прапорами.
«Живий ланцюг» у 2011 році. Фото: Вікіпедія
21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. Відтоді такі «живі ланцюги» створювались неодноразово. Вони стали доброю традицією та проявом єдності (соборності) українців.
