Вже 6 грудня Днем святого Миколая українці розпочнуть цикл зимових свят. Більше за інших чарівного гостя, як завжди, чекають дітлахи, бо вірять, що він не тільки принесе їм подарунки і солодощі, а й неодмінно виконає найзаповітніші їхні мрії. І вихованці закладів інституційного виховання та догляду дітей — не виняток.
Які бажання загадують святому Миколаю діти, позбавлені батьківського піклування? Які мрії вони плекають у своєму дитячому серці? Військова медикиня Мар’яна Мамонова, яка після російського полону сама стала мамою донечки, зараз активно та регулярно долучається до підтримки дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування. Тож не з чуток знає, про що мріють дітлахи. Про це й не тільки — в ексклюзивному інтерв`ю ELLE.UA.
З чим у вас асоціюється День святого Миколая? Як вас вітали батьки в дитинстві та які емоції у вас викликають ці спогади зараз?
День святого Миколая у мене асоціюється саме з батьками та місцем, де я виросла. Я не знаю, як у місті, але в селі зимові свята мають свою магію. Вулиці засипані снігом, де не глянь — скрізь наліплені снігові баби та видніються сліди від санчат чи набитих сіном мішків. Мороз тріщить, а дітей до хати не затягнеш, доки на вулиці не стане дуже темно. Мама нам говорила, що потрібно слухатись, бо святий Миколай принесе різочки під подушку. Ялинку ми ставили на Новий рік, тож подарунки на святого Миколая отримували під подушку чи в черевички. Кожного року ми робили засідки для Миколая, бо хотіли його зловити і забрати подарунки. У цей день ми отримували подарунки, солодощі та багато мандаринів, і було відчуття казковості та любові, бо батьки нас хвалили за те, що ми були слухняні та чемні. Ми ходили щасливі й у неймовірній дитячій ейфорії від таких емоцій.
Після звільнення з російського полону у вас народилася донечка. Яким був її перший День святого Миколая?
Перший День святого Миколая ми зустріли з кольками і недоспаними ночами, але все ж пішли на сімейну фотосесію. Цього року плануємо поставити ялинку і вже дарувати доні подарунки. Тепер ми будемо створювати для неї свято та станемо тими, хто зробить її новорічні дні казковими і чарівними.
Чому ви вирішили підтримувати дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування?
Особисто для мене це дуже болюча тема, бо я бачила, як діти втрачали батьків під час війни. Як батьки відправляли дітей у нікуди в надії врятувати їх і дати можливість їм жити у кращих умовах. Батьки — це ті люди, які зроблять усе заради безпеки своїх дітей. Я почала працювати в благодійній організації «Дипломати», яка допомагає такій категорії дітей, і там побачила, в яких умовах живе наше майбутнє. Мене приємно здивував будинок сімейного типу «Дитячі стежинки». Це місце, де батьки люблять дітей по-справжньому, без обовʼязку, що «це робота, я здам зміну та піду додому». Це місце турботи, сімейного затишку, любові та безпеки, які потрібні дитині.
Допомога дітям-сиротам та позбавленим батьківського піклування є важливою, оскільки ці діти зазвичай переживають складні обставини, що можуть вплинути на їхнє психічне здоров’я та емоційний стан. Вони потребують додаткової турботи, уваги та підтримки, яку вони можуть не отримати в установах. Важливо створити для них позитивне середовище, де вони зможуть відчувати себе коханими та захищеними, а також здобувати освіту та навички, що допоможуть їм успішно інтегруватися в суспільство в майбутньому. Ми колись до цього усі дійдемо.
Зазвичай ми запам`ятовуємо не стільки самі подарунки, які знаходимо під подушкою, а емоції: уваги, любові, затишку, тепла. Звідси запитання: чи мають сенс для дітей з інтернатів, які понад усе потребують саме якісної уваги та любові, стандартні набори подарунків та програма свята: солодощі, іграшка, концерт?
Новорічні свята в усіх асоціюються з подарунками, казковим таким відчуттям у повітрі. Але стільки любові та тепла, скільки ми отримуємо в цей період, не має жодна з інших пір року. Діти, які зростають у закладах інституційного догляду та виховання, дійсно потребують особливої уваги, любові та підтримки. Важливо розуміти, що стандартні набори подарунків можуть бути важливими для дітей, оскільки вони можуть викликати радість та відчуття уваги. Однак ще важливішим є створення затишку, тепла, прояв любові та позитивних емоцій через особисту увагу та підтримку з боку близьких людей.
Тому краще поєднувати стандартні набори подарунків з індивідуалізованими формами уваги, такими як особисті бесіди, спільні заходи, спільні вечори, відвідування цікавих місць, гуртків. Такий підхід дозволяє дітям відчувати реальну турботу та любов, а не лише отримувати матеріальні подарунки.
Які бажання діти, яких ви відвідуєте, озвучували безпосередньо вам? Про що вони мріють?
Діти часто висловлюють різноманітні бажання та мрії, якщо ти часто з ними спілкуєшся і вони тобі довіряють. Я виділила деякі загальні бажання, які я чула від дітей в інституційних закладах:
1. Більше уваги та часу, проведеного разом із близькими людьми: багато дітей виявляють бажання мати більше спілкування з дорослими, а також проводити більше часу в компанії та отримувати підтримку.
2. Безпека та стабільність: багато дітей мріють про стабільну та безпечну родину чи оточення.
3. Можливість отримання якісної освіти та розвитку: бажання мати можливість навчатися, розвиватися та знаходити своє покликання.
4. Умови для самовираження: діти хочуть мати можливість висловлювати свої думки, брати участь у творчих проєктах та виявляти свої таланти й інтереси.
Ці бажання показують, що для дітей з інституцій важливо мати стабільні відносини, увагу та підтримку, а також можливості для освіти та розвитку.
Які альтернативні способи привітання були б доречнішими, на вашу думку? Поділіться ресурсами, які стануть у пригоді тим, хто хоче по-особливому привітати дітей з інтернатів з Днем святого Миколая?
Зважаючи на потреби та бажання дітей з інституційних закладів — а це дуже важливо, — можна знайти альтернативні способи привітання, які спрямовані на особисту увагу та створення позитивних емоцій. Ось кілька ідей:
1. Організація тематичного святкового заходу з різноманітними інтерактивними активностями, такими як майстер-класи, конкурси, театралізовані постановки, спільні ігри та розваги.
2. Особисті привітання та бесіди з кожною дитиною, де їй можна висловити щирі побажання та підтримку.
3. Участь у спільних творчих проєктах, наприклад створення колективної ялинки, виготовлення прикрас, арттерапевтичні заняття тощо.
4. Спільна вечеря з улюбленими стравами та десертами, що може зміцнити відчуття єдності та близькості.
Щодо ресурсів, які можуть стати у пригоді для охочих по-особливому привітати дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування з Днем святого Миколая, — тут важливо звернутися до місцевих організацій, які працюють із дітьми в складних життєвих обставинах. Також можна звернутися до соціальних служб, центрів підтримки дітей та родин або благодійних фондів, які можуть надати рекомендації та підтримку в організації святкування.
Це можуть бути й місцеві спільноти або групи, що об`єднують людей, які хочуть надати допомогу та підтримку дітям з інституційних закладів, організації та фонди, які спеціалізуються на підтримці дітей. Варто закріпити за кожним великим фондом по декілька дитячих будинків і до них додати менші фонди.
_(1).png)
Додатково важливо співпрацювати з професіоналами, які мають досвід у роботі з дітьми-сиротами та позбавленими батьківського піклування. Це може бути надзвичайно корисно для розробки та реалізації цікавих і важливих заходів для дітей. Ось, наприклад, кілька ідей, з ким разом можна втілювати дитячі мрії:
— Альянс «Україна без сиріт». Одна з їхніх ініціатив — «Дитина в родині»: через мережу денних центрів підтримують сім’ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. У таких центрах діти отримують можливість відвідувати розвивальні заняття, отримувати супровід наставників для покращення навчання та долучитися до інших активностей.
— Благодійна організація Help Us help UA реалізує соціально-освітні проєкти в Україні для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, аби розвинути їхні практичні навички, зрозуміти свою національну приналежність та дати їм соціальну орієнтацію.
— «Асоціація наставництва» — організація, яка прагне, щоб у кожної дитини і молодої людини в Україні були міцні довірливі відносини з дбайливим дорослим наставником, який допомагав би їй розвиватися і ставати успішним членом суспільства.
— «Голоси дітей» — благодійний фонд з 2015 року надає безоплатну психологічну допомогу дітям та їхнім родинам, які постраждали від війни.
— «Українська освітня платформа» — благодійна організація, що розвиває громади України через підсилення та підтримку молоді, релігійних спільнот, фахівців соціальної сфери, органів місцевого самоврядування, локальних волонтерських, громадських та благодійних організацій.
Подарувати дітям крила для втілення їхніх мрій замість одних лиш солодощів — простіше, ніж здається. Варто тільки задатися такою метою.
Чи плануєте ви сама вітати своїх підопічних та як саме?
Так, звичайно. Я дуже люблю ці свята, адже можу побути чиїмось Миколайчиком. Ми взяли шапку і накидали туди закручені листочки з іменами, і чиє імʼя попало — тому і даруєш подарунок. Це круто, бо ніхто не знає, хто кому попався. І тут вже різними методами дізнаєшся, що хоче та людина, яка тобі випала. Я люблю вибирати подарунки, оскільки роблю це з великою любовʼю.
У нас є й невеличка програма святкування, яка включає розважальні активності, ігри, конкурси, які дадуть дитині можливість самовиразитись. Є і подарунки — дитячі планшети для дистанційного навчання. Хочеться зробити для дітей це свято особливим.
Також плануємо залучити більше волонтерів, які могли б надати підтримку в організації та проведенні святкових заходів. Організуємо майстер-класи з виготовлення новорічних прикрас, випічки печива чи інших творчих занять. Це дасть можливість діткам відчути любов, увагу та спробувати щось корисне та прикольне.
.jpg)
«Правильний» подарунок має довгострокову перспективу для діток. Як, на вашу думку, можна змінити систему та розвинути в Україні культуру правильної святкової (і не тільки) комунікації з дітьми з інтернатів?
Правильним подарунком цим дітям є кардинальна зміна системи виховання та розвиток культури правильної комунікації з дітьми з інституційних закладів в Україні. Це складний етап, але надзвичайно важливий, бо без нього ми не зможемо гарантувати цим дітям повноцінну інтеграцію в суспільство.
Я думаю, потрібно почати з такого:
1. Перехід до сімейних форм виховання, таких як: усиновлення, опіка/піклування, прийомні сімʼї, великі прийомні родини або дитячі будинки сімейного типу. Дитина повинна зростати в сімейній атмосфері, гармонії, і саме це дає їй відчуття потрібності, а не жертви.
2. Розвиток програм підтримки та навчання. Сприяти розвитку проєктів, які спрямовані на розвиток навичок самовираження, комунікації та соціальної адаптації у дітей. Це може включати тренінги, психологічну підтримку та навіть мистецькі та творчі майстер-класи.
3. Партнерство з громадськими організаціями. Співпрацювати з неурядовими та волонтерськими організаціями, які мають досвід у роботі з дітьми з інституцій. Це може допомогти залучити більше ресурсів та експертів у цю сферу.
4. Стимулювання соціальної відповідальності: залучати бізнес-середовище до підтримки дітей з інтернатів. Це може включати програми стажування, навчання та підтримки для цих дітей.
5. Підвищення громадської уваги та свідомості: проводити кампанії та заходи, спрямовані на збільшення уваги громадськості до потреб та прав дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування.
6. Залучення дітей до процесу прийняття рішень: забезпечити можливість для дітей з інституцій висловити свої думки та ідеї стосовно того, які програми та заходи були б корисними для них.
Вважаю, що ці підходи можуть допомогти створити сприятливе середовище для розвитку дітей з інституційних закладів та сприяти створенню позитивної комунікації з ними протягом усього життя.
І у цьому напрямі важливо йти усім разом: влада, бізнес, громадськість, медіа — а не бігти врізнобіч. Аби сконцентрувати ці зусилля в єдиній меті, цьогоріч у нашій країні розпочав діяльність Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Наразі реформа системи догляду за дітьми, позбавленими батьківського піклування, — один із ключових пріоритетів держави. Вона розвиватиме сімейні форми виховання, сприятиме спроможності родин та забезпечуватиме право кожної дитини на зростання у сімейному колі. Маю надію, вже за кілька років кожна українська дитина зростатиме в безпечній, турботливій родині, матиме кого називати «мама» і «тато».
