«Життя» без прикрас: нове київське кафе з концепцією keep it simple

У Києві (вул. Велика Васильківська, 36) в будівлі 1950-х років з унікальним керамічним фасадом з’явився новий гастропроєкт First Line під назвою «Життя». Це кафе про чесну їжу, щоденність без фільтрів і простір, у якому можна просто бути собою. Тут немає зайвого пафосу, але є тепло: у шматку свіжого хліба, в круасані з халвою, у скромній порцеляновій тарілці з тріщинкою. Усе як в реальному житті. І в цьому — суть.

КОНЦЕПЦІЯ: ЇЖА ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ

Філософія закладу — не прикрашати, а проживати. Тут не бояться буденності й не намагаються створити штучну атмосферу. Їжа як життя: неідеальна, подекуди бентежна, але щира й тепла.

У «Житті» концепція keep it simple звучить не як модний мінімалізм, а як позиція: сніданок може бути з глютеном, вечеря — з вином і голубцями. Страви — зрозумілі, без віртуозності, але з турботою. Без спроб вразити — зате з відчуттям присутності.

«Життя не треба прикрашати. Його треба жити — навіть коли воно бентежне, без прикрас, з булкою в руках і з безсонною ніччю після обстрілів. Це все — частина нашого буття. Ми хотіли створити місце, де це буде відчутно, де просто можна бути собою» — так формулюють свою ідею засновники.

ЇЖА: ПРОСТОТА, ЯКА НАСИЧУЄ І ЗАЗЕМЛЮЄ

У меню — знайомі смаки:

 • вареники з вишнями,

 • мультизлакова солона каша з індичкою,

 • скрембл кахеті з томатним хлібом,

 • шніцель із картопляним салатом,

 • спагеті з мітболами,

 • дача еггз,

 • і навіть «єврейський пеніцилін».

А ще — власна випічка і хліб на заквасці, які «Життя» пече у своїй пекарні та доставляє щодня. Це ритуал, що надає темпу всьому простору. Забігти після роботи й забрати ще теплий хліб — частина задуму.

ПОСУД: СПАДЩИНА, ЩО НЕ ПРИХОВУЄ ТРІЩИН

Сервірування в «Житті» — окрема розмова. У ресторані зібрали порцеляну минулого століття — українську та європейську — і доповнили її авторськими формами, натхненими архівами Коростенського заводу та творчістю Валентини й Миколи Трегубових.

Посуд тут з історією. Десь із тріщинкою, десь стертий, але завжди — справжній. У ньому відчувається синергія минулого та сьогодення.

ПРОСТІР: ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ І СУЧАСНЕ ОСМИСЛЕННЯ

Заклад розташувався у будівлі 1950-х років, зведеній для працівників фабрики «Пух-перо». Архітектура — у стилі ретроспективізму: з симетричним фасадом, декоративними картушами, арками та керамічними орнаментами з київської глини. Усе це збережено й стало частиною візуальної айдентики закладу.

Команда ресторану навіть створила форму персоналу з орнаментом, відтвореним із фасаду, — жест поваги до простору, у якому вони працюють.

ЩЕ ОДИН ДЕНЬ

У «Житті» не треба доводити, що ти щось любиш, що ти щасливий чи що день ідеальний. Можна просто замовити хліб із маслом, випити комбучу або квасу, послухати, як хрумтить круасан із халвою, — і прожити ще один день. Як є. Без прикрас. Але з теплом.

---