Які найпоширеніші міфи про фриланс? Журналістка, блогерка і фрилансерка Тетяна Гонченко виокремлює кілька з них: фриланс — це свобода; фриланс — це щось несерйозне, а не робота; фриланс — це справа для інтровертів.
«Насправді це в штаті легше «сховатися»: сісти за ноутбук у віддаленому кутку офісу, стати однією з деталей великого пазла та з 8:00 до 18:00 виконувати свою роботу, стабільно «хворіючи» під час корпоративів.
Фриланс — це постійний самопіар. Ви маєте бути менеджером з продажів себе. Фриланс — це постійна конкуренція: ви щодня змагаєтеся з іншими авторами за замовників. А ще вас постійно вибирають. У штаті вас вибрали один раз — на співбесіді, коли приймали на роботу. На фрилансі — вибирають з кожним наступним текстом, кожним проєктом і кожним новим завданням. Тож доводиться працювати над тим, щоб вибрали саме тебе», — пише авторка у власній книзі «Фриланс здорової людини».
У книжці «Фриланс здорової людини», яка вийшла у видавництві Vivat, окрім інших секретів Тетяна ділиться секретом створення особистого бренду. Адже запорука успішної роботи на фрилансі — зробити так, щоб серед інших виконавців замовники обрали саме вас. Що для цього потрібно? Не лише професійні якості, але і вміння розповідати про себе.
Є чимало способів створити особистий бренд: вести соцмережі, постійно вчитися і розповідати про це, створити професійний блог, писати експертні колонки й давати інтерв’ю, співпрацювати з брендами та ЗМІ, які мають ім’я. А ще — говорити про себе і подумати про те, як ви виглядаєте в публічній площині.
«Не обов’язково мати десятки й сотні тисяч підписників — але вас повинні знати у вашій ніші. Ваше ім’я має бути перед очима та на слуху в потрібних людей. Воно має асоціюватися з тим, що ви робите. Маєте прокачаний особистий бренд — маєте все: стабільний потік замовників, вищі гонорари, лояльність. До того ж це працює абсолютно в усіх сферах: у фотографії та дизайні, у копірайтингу та журналістиці. Навіть лікарі будують приголомшливу кар’єру, прокачуючи собі ім’я в соцмережах (згадайте ту ж саму гінекологиню Наталію Лелюх або психологиню Світлану Ройз). Словом, уміння говорити й писати про себе в наш час — незамінна навичка, яка знадобиться всім».
Тетяна переконана: людині, яка працює на фрилансі, доведеться говорити про себе.
«Перше, що варто розуміти: створення особистого бренду — також робота. У це варто інвестувати час і сили. Але є один момент: коли в цьому процесі немає драйву, відвертості та бажання, коли ви робите це тільки тому, що «так треба», — таке дуже відчувається. Нещирість відштовхує.
Тож в ідеалі мають зійтися два компоненти: ваше щире бажання демонструвати результати своєї праці й розказувати про себе з умінням робити це добре. Сумніваюся, що фрилансерові є сенс наймати професійних піарників, які допомагали б створити гармонійний та якісний особистий бренд. Тому це варто робити інтуїтивно та щиро. І успіх значною мірою залежить від того, яка ви людина. Бо можна про людське око демонструвати піклування про котиків, донейтити, сіяти публічне добро — але якщо насправді ви неприємна людина, це точно проявиться, навіть не сумнівайтеся.
І так, ця історія не для всіх. Є люди, яким дискомфортно, незручно або просто ліньки писати про себе. Такі виконавці теж можуть пробувати себе у фрилансі й навіть досягати успіхів, але їм буде значно важче й триватиме це довше, аніж у тих, хто все-таки інвестує в самопіар.
Наприклад, саме небажання «прокачувати особистий бренд» було однією з причин, чому піарниця Олександра Колеснікова повернулася у штат. «Одна з важливих причин, чому я не лишилася на фрилансі, — я не хотіла витрачати купу часу на пошуки клієнтів і прокачку особистого бренду. Я розумію, що свою видимість потрібно постійно підтримувати, щоб фігурувати в просторі. Мабуть, якби я обрала для себе цей шлях — ходити на івенти, розповідати про себе, писати колонки, — можна було б зібрати пул клієнтів, які періодично до тебе звертаються. Але я не хочу цим займатися, не хочу бути публічною в соцмережах, на противагу — хочу мати приватне життя», — говорить вона.
Щодо мене: я маю певний «особистий бренд» у соцмережах, але не тому, що робила це цілеспрямовано. Просто мені подобається писати про себе та свою роботу в соцмережах — роблю це ще від часів livejournal, потім з’явився фейсбук, а згодом телеграм. Завдяки цьому відчуваю всі переваги прокачаного нетворкінгу: від допомоги в пошуку замовників і героїв для текстів та аж до сприяння в побутових проблемах, особливо під час війни».
Важливо подумати про те, як саме ви себе називаєте в публічному просторі.
«Якось я навчалася на одній менторській програмі. Організатори попросили написати кілька абзаців про свою професійну діяльність для сайту. Я розгубилася: здалося, що на цій програмі мене оточують успішні та круті жінки. У когось бізнес, хтось топменеджерка, хтось навчався або стажувався за кордоном, керував командами та працював на відомі компанії. А я шо? Ну а я тексти пишу.
Своїм сумом я поділилася з подругою, а вона різко мене осмикнула: «Яке "тексти пишу"? Ти "фахівчиня з текстового маркетингу" або "спеціалістка з контенту для бізнесу". Ти пишеш для топових ЗМІ та компаній — оговтайся».
Як приклад, Тетяна Гонченко наводить чернетку самоопису і фінальний результат.
«Чернетка:
Тетяна Гонченко, райтерка-фрилансерка. Працювала редакторкою новинного сайту Запоріжжя, редакторкою блогу Yakaboo та редакторкою відділу у «The Бабель». Останні п’ять років працює на фрилансі, пише тексти для ЗМІ та компаній.
Фінальний результат:
Тетяна Гонченко, фахівчиня з контенту для бізнесу з 15-річним досвідом роботи в журналістиці. Пише для AIN.UA, «ЛІГА.net», «УП-життя», «Економічної правди», Hromadske, Vector, Evo.business, Retailers.ua. Створювала нативну рекламу для Kyivstar, Unit.City, PrivatBank, Binotel, Procter & Gamble, «Фармак», MINI Cooper, «Алло», robota.ua, «Нової пошти» та інших брендів. Амбасадорка фрилансу — ставиться до цієї форми роботи як до власного бізнесу та пропагує її. Нині пише книжку про фриланс, яка вийде у видавництві Vivat. Авторка одного з найпопулярніших українських телеграм-каналів про книжки «Непозбувний книгочитун» і телеграм-каналу про фриланс «Завтра здам текст 100%». І те і те — правда. Але порівняйте ефект. У фрилансі важливо розуміти, хто ти на ринку, вміти підкреслити сильні сторони й подати себе. Скромність лише в мінус. Навички й досвід треба підкреслювати, інакше ніхто тебе не помітить».
Тетяна пропонує кілька лайфхаків, як себе презентувати:
- Якщо є досвід роботи у сфері принаймні понад п`ять років — зазначайте це.
- Якщо хоч у якийсь спосіб співпрацювали з відомими брендами або компаніями — обов’язково зверніть увагу на це. Навіть якщо просто створювали частинку проєкту в складі команди. Назви відомих брендів автоматично додають ваги.
- Замість професії можна назвати себе «експерт(-ка) з…», «фахівець(-чиня) з…», «спеціаліст(-ка) у галузі…» тощо. Суть та сама, але звучить крутіше.
- Якщо маєте якесь одне круте конкретне досягнення, зауважте його: «Наростила аудиторію сайту вдвічі», «Створила стратегію розвитку бренду з нуля» тощо.
- Якщо спеціалізуєтеся на певній ніші — зазначте це: «Створюю тексти для великих компаній», «Спеціалізуюся на розслідуваннях у сфері корупції».
- Маєте якісь авторські проєкти — не забудьте це підкреслити, навіть якщо вони ще маленькі й скромні (подкастик на 10 слухачів, блог на 100 підписників). Власний проєкт — це вже круто. Кількість слухачів і підписників вказувати не обов’язково.
- Підкреслюйте досягнення й пишіть про те, що вмієте і що робили, а не просто перелічуйте посади та місця роботи, адже це нудно й не демонструє вашої експертності.
На думку Тетяни, важливо не лише вести соцмережі та професійні блоги, але і стежити за тим, як виглядають ваші акаунти.
«Неочевидне: корисно перевірити не тільки соцмережі, а й те, який у вас вигляд у всіх месенджерах та програмах для онлайн-спілкування. Ви могли завести вайбер для листування з мамою і поставити там на аватарку котика або свою шкільну світлину. Якоїсь миті вам раптом доводиться писати через вайбер комусь по роботі — і найперше враження про вас буде емм… специфічним.
Якось мені довелося запустити давно забутий скайп заради важливого інтерв’ю: зі спікером-підприємцем говорив плетений пінгвін з іменем Тетяна Гонченко. Перевірте оті два рядки вашого профілю в телеграм-акаунті та аватарку. Раптом там фотографія з пляжу, а в підписі зазначено «хтиве левенятко»? Ви навіть не знатимете про це, але всі люди, з якими стикаєтеся, складатимуть враження про вас за цим коротким підписом.
І ще: ваше ім’я та прізвище скрізь має бути написано українською. Після 24 лютого на це справді звертають увагу».
Беріть на озброєння ці поради, прокачуйте власний бренд та досягайте бажаного успіху!
