Какие самые распространенные мифы о фрилансе? Журналистка, блогер и фрилансер Татьяна Гонченко выделяет несколько из них: фриланс — это свобода; фриланс — это что-то несерьезное, а не работа; фриланс — это дело для интровертов.
«Насправді це в штаті легше «сховатися»: сісти за ноутбук у віддаленому кутку офісу, стати однією з деталей великого пазла та з 8:00 до 18:00 виконувати свою роботу, стабільно «хворіючи» під час корпоративів.
Фриланс — це постійний самопіар. Ви маєте бути менеджером з продажів себе. Фриланс — це постійна конкуренція: ви щодня змагаєтеся з іншими авторами за замовників. А ще вас постійно вибирають. У штаті вас вибрали один раз — на співбесіді, коли приймали на роботу. На фрилансі — вибирають з кожним наступним текстом, кожним проєктом і кожним новим завданням. Тож доводиться працювати над тим, щоб вибрали саме тебе», — пишет автор в собственной книге «Фриланс здорової людини».
В книге «Фриланс здорової людини», которая вышла в издательстве Vivat, кроме других секретов Татьяна делится секретом создания личного бренда. Ведь залог успешной работы на фрилансе — сделать так, чтобы среди других исполнителей заказчики выбрали именно вас. Что для этого нужно? Не только профессиональные качества, но и умение рассказывать о себе.
Есть немало способов создать личный бренд: вести соцсети, постоянно учиться и рассказывать об этом, создать профессиональный блог, писать экспертные колонки и давать интервью, сотрудничать с брендами и СМИ, которые имеют имя. А еще — говорить о себе и подумать о том, как вы выглядите в публичной плоскости.
«Не обов’язково мати десятки й сотні тисяч підписників — але вас повинні знати у вашій ніші. Ваше ім’я має бути перед очима та на слуху в потрібних людей. Воно має асоціюватися з тим, що ви робите. Маєте прокачаний особистий бренд — маєте все: стабільний потік замовників, вищі гонорари, лояльність. До того ж це працює абсолютно в усіх сферах: у фотографії та дизайні, у копірайтингу та журналістиці. Навіть лікарі будують приголомшливу кар’єру, прокачуючи собі ім’я в соцмережах (згадайте ту саму гінекологиню Наталію Лелюх або психологиню Світлану Ройз). Словом, уміння говорити й писати про себе в наш час — незамінна навичка, яка знадобиться всім».
Она убеждена — человеку, работающему на фрилансе, придется говорить о себе.
«Перше, що варто розуміти: створення особистого бренду — також робота. У це варто інвестувати час і сили. Але є один момент: коли в цьому процесі немає драйву, відвертості та бажання, коли ви робите це тільки тому, що «так треба» — таке дуже відчувається. Нещирість відштовхує.
Тож в ідеалі мають зійтися два компоненти: ваше щире бажання демонструвати результати своєї праці й розказувати про себе з умінням робити це добре. Сумніваюся, що фрилансерові є сенс наймати професійних піарників, які допомагали б створити гармонійний та якісний особистий бренд. Тому це варто робити інтуїтивно та щиро. І успіх значною мірою залежить від того, яка ви людина. Бо можна про людське око демонструвати піклування про котиків, донейтити, сіяти публічне добро — але якщо насправді ви неприємна людина, це точно проявиться, навіть не сумнівайтеся.
І так, ця історія не для всіх. Є люди, яким дискомфортно, незручно або просто ліньки писати про себе. Такі виконавці теж можуть пробувати себе у фрилансі й навіть досягати успіхів, але їм буде значно важче й триватиме це довше, аніж у тих, хто все-таки інвестує в самопіар.
Наприклад, саме небажання «прокачувати особистий бренд» було однією з причин, чому піарниця Олександра Колеснікова повернулася в штат. «Одна з важливих причин, чому я не лишилася на фрилансі — я не хотіла витрачати купу часу на пошуки клієнтів і прокачку особистого бренду. Я розумію, що свою видимість потрібно постійно підтримувати, щоб фігурувати в просторі. Мабуть, якби я обрала для себе цей шлях — ходити на івенти, розповідати про себе, писати колонки, — можна було б зібрати пул клієнтів, які періодично до тебе звертаються. Але я не хочу цим займатися, не хочу бути публічною в соцмережах, на противагу — хочу мати приватне життя», — говорить вона.
Щодо мене: я маю певний «особистий бренд» у соцмережах, але не тому, що робила це цілеспрямовано. Просто мені подобається писати про себе та свою роботу в соцмережах — роблю це ще від часів livejournal, потім з’явився фейсбук, а згодом телеграм. Завдяки цьому відчуваю всі переваги прокачаного нетворкінгу: від допомоги в пошуку замовників і героїв для текстів та аж до сприяння в побутових проблемах, особливо під час війни».
Важно подумать о том, как вы называете себя в публичном пространстве.
«Якось я навчалася на одній менторській програмі. Організатори попросили написати кілька абзаців про свою професійну діяльність для сайту. Я розгубилася: здалося, що на цій програмі мене оточують успішні та круті жінки. У когось бізнес, хтось топменеджерка, хтось навчався або стажувався за кордоном, керував командами та працював на відомі компанії. А я шо? Ну, а я тексти пишу.
Своїм сумом я поділилася з подругою, а вона різко мене осмикнула. «Яке “тексти пишу”? Ти “фахівчиня з текстового маркетингу” або “спеціалістка з контенту для бізнесу”. Ти пишеш для топових ЗМІ та компаній — оговтайся».
Как пример, Татьяна Гонченко приводит черновик самоописания и финальный результат.
«Чернетка:
Тетяна Гонченко, райтерка-фрилансерка. Працювала редакторкою новинного сайту Запоріжжя, редакторкою блогу Yakaboo та редакторкою відділу у «The Бабель». Останні п’ять років працює на фрилансі, пише тексти для ЗМІ та компаній.
Фінальний результат:
Тетяна Гонченко, фахівчиня з контенту для бізнесу з 15-річним досвідом роботи в журналістиці. Пише для AIN.UA, «ЛІГА.net», «УП-життя», «Економічної правди», Hromadske, Vector, Evo.business, Retailers.ua. Створювала нативну рекламу для Kyivstar, Unit.City, PrivatBank, Binotel, Procter & Gamble, «Фармак», MINI Cooper, «Алло», robota.ua, «Нової пошти» та інших брендів. Амбасадорка фрилансу — ставиться до цієї форми роботи як до власного бізнесу та пропагує її. Нині пише книжку про фриланс, яка вийде у видавництві Vivat. Авторка одного з найпопулярніших українських телеграм каналів про книжки «Непозбувний книгочитун» і телеграм-каналу про фриланс «Завтра здам текст 100%». І те і те — правда. Але порівняйте ефект. У фрилансі важливо розуміти, хто ти на ринку, вміти підкреслити сильні сторони й подати себе. Скромність лише в мінус. Навички й досвід треба підкреслювати, інакше ніхто тебе не помітить».
Она предлагает несколько лайфхаков, как себя презентовать:
- Если есть опыт работы в сфере не менее пяти лет — отмечайте это.
- Если хоть как-то сотрудничали с известными брендами или компаниями — обязательно обратите внимание на это. Даже если просто создавали часть проекта в составе команды. Названия известных брендов автоматически прибавляют веса.
- Вместо указания профессии можно назвать себя «эксперт в…», «специалист по…» и т.д. Суть та же, но звучит круче.
- Если у вас есть одно крутое конкретное достижение, отметьте его: «Нарастила аудиторию сайта вдвое», «Создала стратегию развития бренда с нуля» и т.д.
- Если специализируетесь на определенной нише — укажите это: «Создаю тексты для крупных компаний», «Специализируюсь на расследованиях в сфере коррупции».
- Есть какие-то авторские проекты — не забудьте это подчеркнуть, даже если они еще маленькие и скромные (подкаст на 10 слушателей, блог на 100 подписчиков). Собственный проект — это уже круто. Количество слушателей и подписчиков указывать не обязательно.
- Подчеркивайте достижения и пишите о том, что умеете и что делали, а не просто перечисляйте должности и места работы, ведь это скучно и не демонстрирует вашу экспертность.
По мнению Татьяны, важно не только вести соцсети и профессиональные блоги, но и следить за тем, как выглядят ваши аккаунты.
«Неочевидне: корисно перевірити не тільки соцмережі, а й те, який у вас вигляд у всіх месенджерах та програмах для онлайнспілкування. Ви могли завести вайбер для листування з мамою і поставити там на аватарку котика або свою шкільну світлину. Якоїсь миті вам раптом доводиться писати через вайбер комусь по роботі — і найперше враження про вас буде ем-м… специфічним.
Якось мені довелося запустити давно забутий скайп заради важливого інтерв’ю: зі спікером-підприємцем говорив плетений пінгвін з іменем Тетяна Гонченко. Перевірте оті два рядки вашого профілю в телеграм-акаунті та аватарку. Раптом там фотографія з пляжу, а в підписі зазначено «хтиве левенятко»? Ви навіть не знатимете про це, але всі люди, з якими стикаєтеся, складатимуть враження про вас за цим коротким підписом.
І ще: ваше ім’я та прізвище скрізь має бути написано українською. Після 24 лютого на це справді звертають увагу».
Берите на вооружение эти советы, прокачивайте собственный бренд и добивайтесь желаемого успеха!
