Як ми стаємо залежними від соцмереж: розповідає Дмитро Кулеба в книжці «Війна за реальність»

Інструкція з виживання в інформаційному просторі

У #книголав анонсували англійськомовну версію книжки Дмитра Кулеби  «Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот». Тепер «The war for reality: How to win in the world of fakes, truths and communities» можна передзамовити на сайті видавництва. 

Книжка міністра закордонних справ Дмитра Кулеби — це посібник з виживання в інформаційному просторі. У ній автор розповідає, як працює маніпуляція та пропаганда, а ще — як себе захистити від фейків та дезінформації.

Дмитро Кулеба на реальних прикладах пояснює п’ять принципів, які допоможуть перемогти в інформаційних війнах: спирання на реальність, критичне мислення, керування емоціями, відчуття спільноти та взаємодія з державою. Поштовхом до написання книжки стала анексія Криму Росією та початок російсько-української війни у 2014 році. Відтоді принципи захисту в гібридній війні не змінилися — вони залишаються актуальними і після повномасштабного вторгнення. 

Публікуємо уривок з «Війни за реальність».

ДОФАМІН РУЛИТЬ

Платформи хочуть нас

C8H11NO2 — цей набір літер і цифр не скаже вам геть нічого, якщо в школі ви не любили хімію так само, як не любив її я. А втім, це формула активної хімічної речовини, на якій здебільшого і ґрунтується прив’язаність людини до соціальних мереж та інтернету загалом. У ширшому сенсі це хімічна основа комунікацій.

Речовина називається «дофамін». Він мотивує людину шукати задоволення й отримувати винагороду за свій пошук. Будь-яку винагороду: їжу, секс, гроші, розвагу, інформацію — все те, що робить людину задоволеною та допомагає вижити.

Сам дофамін не дає нам задоволення. Він лише обіцяє задоволення й таким чином мотивує до дій. За відчуття власне задоволення відповідають інші гормони.

Серотонін виділяється, коли ми бачимо купу вподобань і ретвітів під власними дописами. Тому що від цього ми відчуваємо, що подобаємося іншим. І ростемо у власних очах.

«...Гарний секс та гарні історії виділяють один і той самий гормон — окситоцин». Він же відповідає за підвищення довіри людини до інших людей, насамперед до учасників спільноти.

Пам’ятаєте ці надпопулярні рубрики в соцмережах — «Історії», «Спогади»? А найпопулярніший тренд маркетингу «сторітелінг» (залучення аудиторії через розповідання історій)?

А ось це «Подобається? Тисни лайк!» від онлайн-спільноти, до якої вас намагаються втягнути?

Усе це не взялося нізвідкіля. Наш мозок обожнює отримувати задоволення. Це просто сильніше за нас. І всі ці «фішки» платформ є способами стимулювати нас виділяти окситоцин.

А отже, швидше й частіше робити «правильний» вибір та витрачати гроші. І ще більше залучатися до комунікації, щоби знову відчути задоволення.

Вважається, що потреба сексу — найпотужніший стимулятор виділення дофаміну. Сама думка про нього запускає хімічний процес. Перспектива сексу викликає відчуття задоволення й мотивує шукати його доти, доки не знайдеш. Однак тепер секс має гідного конкурента — платформи.

Виділення дофаміну зумовлює азарт і змушує людину концентруватися на досягненні винагороди, якої захотів мозок.

Класична офлайн-ситуація: ми хочемо провести ніч із певною людиною, і ця думка нав’язливо переслідує нас.

Класична онлайн-ситуація: ми зайшли у фейсбук на хвилинку подивитися профіль людини, яка нам подобається, а схаменулися через півгодини блукання її сторінкою. В обох випадках «залипання» відбувається тому, що весь цей час мозок виробляє дофамін. Він змушує нас зосередитися на конкретній меті заради отримання задоволення.

Але, як і майже завжди, є проблема: постійне стимулювання дофаміну притуплює дофамінові рецептори. У довгостроковій перспективі безперервне навантаження мозку дофаміном може спричинити залежність від стимулятора, загибель дофамінових рецепторів і психічний розлад. Безперервна гонитва за яскравими барвами зрештою забарвлює життя в темні кольори.

У пошуках нового рівня задоволення людина починає хапатися за дедалі сильніші стимули. Хтось пробує наркотики. Опіум та амфетаміни безпосередньо стимулюють виділення дофаміну й дарують кайф.

Комунікатори агресії та спокуси знають, що секс, інтернет і наркотики — це те саме: посередник між мозком людини й задоволенням, якого вона прагне. Великою мірою і статевий акт, і доза наркотику, і вихід онлайн — це лише різні способи пошуку, отримання задоволення і розширення нашої свідомості. Відповідно комунікація стає інструментом для гри з рівнем дофаміну в наших мізках.

Інтернет — ідеальний простір для дофаміну. В інтернеті постійно можна щось шукати (пошук винагороди). І головне — знаходити (винагорода). А потім шукати знову.

Реклама

Популярні матеріали

Шукайте свіжий випуск ELLE Decoration


10 трендових манікюрів для коротких нігтів на весну 2024 року...


Стилістка Марина Мартинів запустила платформу FÉMATCH для пошуку...


Читайте також
Популярні матеріали