Кажуть, що людина планує, а Бог керує. Не знаю, хто там у небесній канцелярії та з яких причин вирішив пришвидшити головну зустріч у моєму житті, але є підозри, що той хтось має непогане почуття гумору. Хоча б з огляду на те, що вкоротив мою передпологову відпустку аж до одного дня. Але щоб говорити про це сьогодні з легкістю й гумором, рік тому мені потрібно було ухвалити, без перебільшення, життєво важливе рішення: обрати найбезпечніше місце появи на світ мого малюка. Але про все за порядком.
.jpg)
Приватний пологовий будинок «Лелека» в Києві
Не все в житті йде за планом… Хіба якщо переписати план?
Увечері 28 січня я закрила ноутбук майже опівночі, опублікувавши на сайті замітку про те, як Матьє Блазі переосмислив одну з культових сумок Chanel. Мене чекав ранній підйом і нелегка поїздка до Києва, який тоді переживав найсуворіші зимові дні. Я два тижні як гостювала у свекрів на Черкащині — тут, на відміну від київської квартири, де йшла пара з рота, а з крана бігла крижана вода, були всі умови для комфортної вагітності. До початку моєї декретної відпустки лишалося три дні, і, попри всю складність зовнішніх обставин, я планувала наступні 3-5 тижнів зануритися з головою в придбання дитячого одягу, необхідних ґаджетів, та й узагалі морально підготуватися до народження малюка. Наступного ранку, 29 січня, на плановому огляді в пологовому будинку «Лелека» ми з моєю лікаркою якраз і мали обговорити всі важливі нюанси цього періоду. Та до її кабінету того ранку я так і не потрапила.
Прокинулася від будильника і… буквально в калюжі. Навіть спросоння і без релевантного досвіду я зрозуміла: в мене відійшли води. Під кінець 34-го тижня, тоді як доношеною вважається вагітність лише з 37-го тижня. Зауважу, що жодних тривожних сигналів, окрім набряків і дефіциту заліза, які ми з лікаркою тримали під контролем, у мене не було.
До «Лелеки» з нашого села пришвидшеним темпом було щонайменше чотири години, тоді як дорога того ранку нагадувала більше ковзанку. Так швидко і так мовчки ми з батьками ще не їздили… Спокою додавали хіба повідомлення в месенджері від гінеколога і голос дівчат з рецепції, які ще о 6-й ранку запевнили: в «Лелеці» мене чекають. І мене справді чекали.
Вже об 11:00 черговий лікар підтвердив: почалося відходження навколоплідних вод, але на пологову діяльність ще очікуємо. Оскільки до початку 35-го тижня вагітності мені лишалося пару днів, було вирішено натягувати час, ретельно контролюючи кілька разів на день усі ключові показники — мої та малюка. Так я з невеликою сумкою, в якій були кілька моїх флісових спортивних костюмів, піжама і ноутбук, розгублена й налякана, абсолютно неочікувано для себе й усієї родини опинилася в пологовому, аби зовсім скоро зрозуміти: кращого сценарію на той момент і бути не могло. І ось чому.
Комфорт 5 зірок
Усі пакети на пологи («Природні пологи», «Комфортні пологи», Плановий кесарів розтин», «VIP», «VIP+») включають професійний медичний супровід, цілодобову допомогу акушерів, комфортні умови перебування та турботу після народження дитини.
Згідно з моїм пакетом «Комфортні пологи» мене поселили в кімнаті «Стандарт», яка, чесно кажучи, більше нагадувала сучасні апартаменти для заміського відпочинку. Простора спальна зона з багатофункціональним ліжком-трансформером, де натиском однієї кнопки я могла за лічені секунди викликати медперсонал, а за допомогою іншої — регулювати своє положення. Містка шафа, телевізор, де можна переглядати відеопоради щодо грудного вигодовування та догляду за малюком, люлька, пеленальний столик із вбудованим рукомийником, зручне крісло для годування, консоль, яка регулює інтенсивність світла, крісло-диван для перебування близької людини. За нашими планами, у цьому кріслі мав ночувати мій чоловік, але через форс-мажорні обставини його замінила моя найкраща подруга, яка з порогу заявила: «Скажеш іти з тобою на пологи — піду! Свіжа флюорографія зі мною». Її почуття гумору й дуже конкретний підхід до справи стали для мене тоді рятівним жилетом. Гуглили з нею сайти дитячих магазинів, вникаючи разом у різницю між пелюшками мусліновими й бавовняними, переповідали одна одній всі новини, які сталися в наших життях за час, що ми не бачилися, і робили ставки, коли ж я таки народжу. Хоча сьогодні ми жартуємо, що тоді здавалося, що ми лише їли. Порції, які приносили мені чотири рази на день із власного ресторану «Лелеки», були настільки великими, смачними й ситними (при цьому спеціалізованими дієтичними), що ми не могли осилити їх навіть удвох.
Будівля пологового «Лелека» повністю автономна, з незалежним енерго- та водопостачанням. Тепло й вода — абсолютно базові умови, які в лютому для вагітної жінки здавалися розкішним максимумом. Наявність у пологовому повністю оснащеного укриття, яке дозволяє продовжувати надавати медичну допомогу навіть під час тривог і загроз, було для мене важливим фактором, ще коли я укладала договір на пологи, а під час безпосереднього перебування там я лише переконалася: в умовах війни це пункт номер один. Мені пощастило народжувати у звичайній пологовій залі, але я знала, що в разі чого в укритті є не гірше обладнані пологові зали й палати, з індивідуальними санвузлами, запасом їжі та медикаментів і, що важливо, організованою системою подачі медичного кисню для надання невідкладної допомоги. Я відчувала: мої пологи в Києві під абсолютним контролем, а ми з малюком — у найбезпечнішому з усіх можливих на цей час і за цих умов місці.
«Пологи під ключ»
Коли мені на всіх вагітних консультаціях лікарі «Лелеки» говорили, що моя сумка в пологовий може складатися лише з обмінної карти й змінного одягу для малюка на 2-3 дні перебування, я ще не знала, що Всесвіт спрацює так буквально! У моїй валізі, з якою я поїхала до батьків пересидіти «тиждень-два», і натяку не було ані на капці, ані на халат чи підгузки. Адже в мене попереду був цілий місяць, який я планувала присвятити саме цій підготовці. І як же добре, що в «Лелеці» подбали про все заздалегідь. З перших секунд мене забезпечили усім необхідним: від того ж халату, нічної сорочки, капців, рушників, косметики й засобів гігієни для мене до комплекту одягу для партнера і пелюшок, підгузків, серветок, ковдри та доглядових засобів для новонародженого. Тож, переступивши поріг пологового фактично лише з документами, жодної хвилини ані я, ані мій партнер, ані дитя не відчували дефіциту в одязі чи інших засобах. Як показав мій життєвий приклад, найкраща імпровізація — це добре підготовлена імпровізація.
Пологи без страху і героїзації болю
Звісно, на всіх етапах вагітності я міркувала, як би мені було комфортніше народжувати: природним шляхом чи за допомогою кесаревого розтину, самотужки чи з епідуральною анестезією. Було вирішено так: докладаю всіх зусиль, аби народити самій, а далі з командою лікарів орієнтуємося по ситуації (індивідуальний план пологів враховує всі побажання та особливості породіллі). Щодо знеболення, я відчувала: терпітиму рівно стільки, скільки в межах розумного дозволить моє тіло. Води в мене відходили чотири доби, а вже на п’яту почалися перші перейми, які тривали понад 20 годин. Про знеболювальне я попросила десь через годин 12: мене під`єднали до спеціального сучасного апарату з пацієнт-контрольованої анальгезії, який за натиском кнопки подавав заздалегідь запрограмовану безпечну дозу знеболення. Така інновація дозволила мені більш точно регулювати свої больові відчуття, пологова діяльність перестала здаватися жахом чи випробуванням, яке треба було терпіти з усіх сил.
.jpg)
Пам’ятаю, що мій чоловік влетів до пологової зали хвилин через 20 після того, як мені ввели знеболювальне. Власне, тому сьогодні під час родинних застіль і зустрічей з друзями в нього час від часу може вирватися: «Народили ми досить швидко і легко». Я лише посміхаюся, хоча значна частина правди в його словах таки є.
Партнерські пологи — мій найкращий вибір
Майже до останнього ми не знали, чи встигне чоловік до моїх пологів. Хоча всю вагітність ми навіть не розглядали іншого сценарію. Але життя — ще той жартівник…
І щойно я почула рідний голос і відчула найсильнішу у світі руку у своїй руці — я зрозуміла, що все буде добре. Поруч зі мною працювала команда професіоналів, які дуже турботливо пояснювали всю механіку процесу, морально підтримували й інформували на кожному етапі. Та коли здалося, що сили мене покидають, а в голові все змішалося, чоловік, який уважно слухав інструктаж лікарів, попросив: «Дозвольте їй допомогти?», поклав мені руку на живіт і наказав «видувати повітряну кульку». Так через вісім потуг в атмосфері абсолютної любові й підтримки на світ з’явився наш первісток Тимофій.
Зазначу, що мої пологи приймала чергова бригада на чолі з лікарем-акушером Коваленком Миколою Миколайовичем, якій я безмежно вдячна за кожну секунду нашої спільної роботи. Але для тих, хто готовий довіритися лише конкретному лікарю, ця опція є абсолютно доступною. Вибір — лише за вами.
Увага, турбота, підтримка 24 на 7
Ми з чоловіком і досі сміємося, коли згадуємо першу спільну з Тимофієм ніч у пологовому. Точніше, те, як ми вимкнули світло, наївно сподіваючись проспати до ранку. І як вже через дві години малюк швидко «привів нас до тями», нагадавши: наші життя віднині змінилися назавжди, і так, виспимося через років кільканадцять.
Пам’ятаю, як у ті дні безперестанно натискала кнопку виклику персоналу, і щоразу медсестри приходили за кілька секунд: допомагали й пояснювали, як доглядати за малюком, як налагодити грудне вигодовування і безліч інших моментів, яким я вчилася у них на перших етапах життя свого сина. У ті особливо важкі як фізично, так і морально перші дні їхня підтримка була на вагу золота. Тож додому ми поїхали з базовим багажем знань. Щоправда, подальший педіатричний супровід ми обрали також у «Лелеці», тож наша спільна історія 2 лютого не завершилася, а лише перейшла на новий етап. Зі змін: до мобільного застосунку, де зберігаються всі мої ще вагітні обстеження та виписка з пологового, додався кабінет малюка, а під час планових оглядів я називаю тепер не своє ім’я, а ім’я ключового пацієнта в нашій родині.
.jpg)
Сервіс починається з довіри
Сьогодні нашому Тимофію три з половиною місяці, вже є натяки на перший зуб і бажання перевертатися. Він добре розвивається й випереджає за деякими показниками малючків свого віку. Про те, що він у нас поспішайка, нагадують лише записи на папері. Подруги жартома згадують, як сильно я боялася характеру хлопчика Риб (мій ПДП стояв на 4-8 березня), що син заспокоїв маму і народився Водолієм (ні, я не вірю в гороскопи, але чоловіки-Водолії мені подобаються трішки більше).
Коли в малого виривається гучне «ле-ле», тато «перекладає»: «Я з Лелеки!» І, як на мене, гордитися і справді є чим. Адже його поява на світ була сповнена максимальної любові й турботи не лише батьків, а й великої кількості спеціалістів, які єдині в Україні працюють за міжнародними стандартами якості та безпеки JCI (це золотий стандарт якості у сфері охорони здоров’я у світі). Дякувати богу, нам не знадобилась допомога у відділенні дитячої реанімації пологового, але усвідомлення, що це відділення у «Лелеці» є і команда професійних неонатологів 24 на 7 готова надавати всю необхідну допомогу, неабияк заспокоює материнське серце. На власному досвіді ми відчули безпеку на всіх етапах: від медичної й епідеміологічної до харчової та психологічної. «Народження дитини — це свято» — люблять повторювати в «Лелеці». Іноді ми з чоловіком чи то жартома, чи то всерйоз обговорюємо: «А може, час запланувати нам ще одне свято»? Зустрічати лелек ми вже вміємо…
