Ірина Славінська, журналістка, перекладачка і продюсерка «Радіо Культура», у своїй новій книжці «Невже доросла: книжка для дівчат, які вже (майже) виросли» розповідає про те, як бути дорослою. Це її особиста історія змін, помножена на корисну інформацію від фахівчинь у різних сферах. Робота, здоров’я, стосунки — що робити, якщо раптом виявилося, що дорослі — це власне ми? На кого покладатися? Що добре було б знати та вміти?
«Дорослішання є можливим шляхом до того, щоб стати, як це часто називають у мотиваційних промовах, кращою версією себе. Кращою не в очах оточення, а у власних. Стати більше собою, ніж ти була чи є. Рух до такого перетворення передбачає чимало роботи над собою», — міркує авторка.
Ірина дає поради, що допоможуть зробити шлях до мети трохи простішим, бо є чимало навичок, які точно знадобляться у реальному житті і якщо вам 18, і якщо за 30.
Домедична підготовка
Instagram: @mvb
Зі шкільної лави ми вивчаємо валеологію, основи безпеки життєдіяльності та медичних знань, але насправді мало хто реально має навички домедичної підготовки. Після Майдану, пандемії коронавірусу й особливо після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року стало зрозуміло, що ці навички не просто важливі, вони необхідні.
«У моїй коморі стоїть зібраний "рюкзачок безпеки" з потрібними речами, і там, в аптечці, лежить турнікет, яким можна зупинити кровотечу. Усі мої теоретичні знання про джгути, які треба накладати чи то вище, чи то нижче від рани, не працюють. І цим турнікетом я не зумію правильно скористатися. Раптом усвідомила, що не зможу навіть урятувати людину, яка вдавилася, правильним натисканням на діафрагму».
Думки про неспроможність і безсилля можуть виникати в кризових ситуаціях чи через тривогу, але з них варто винести конструктив, бо ж навички домедичної допомоги потрібні й у мирні часи. Теорія та паперові конспекти не можуть урятувати життя, на противагу прикладним навичкам.
«Виявилося, що навіть одноденний тренінг із першої допомоги може бути дуже корисним, та ще й веселим. До речі, навчання головних навичок допомоги іншим людям може стати чудовою альтернативою будь-якій вечірці — це чудова нагода зібрати колег, рідних чи одногрупників, провести час разом і опанувати щось справді корисне. До того ж у всіх з’являться виняткові спільні спогади й усвідомлення, що люди навколо зможуть тобі допомогти в кризовій ситуації».
Техніки й тактики відпочинку
Instagram: @clairerose
Багато людей насправді не вміють відпочивати, можливо тому, що нас вчили, що найкращий відпочинок — це зміна діяльності.
«Від цього інсайту я досі не можу відвикнути, називаючи "хобі" вечірні й нічні "робочі зміни", коли перекладаю чи пишу книжки», — зізнається Ірина.
Але важливо мати справжній відпочинок і прийняти той факт, що він не є неробством, це спосіб відновлення сил та ресурсів. Це може бути малювання, якесь рукоділля, пробіжки, спортзал, танці, прогулянки, медитація, вистави чи музеї тощо. Важливий лайфхак — вимкнути сповіщення на телефоні, щоби не відволікатися. Кожна мить відпочинку неоціненна і її варто присвятити собі та своїм потребам, особливо зараз.
«Після початку російської офензиви я стикнулася з тим, як складно відпочивати. Кожна мить, проведена не на роботі чи не в допомозі друзям-волонтерам, сприймалася за марнування часу. Треба рятувати країну, а я тут відпочиваю — неприпустимо! Та кисневу маску спершу треба надіти на себе. Людина, котра не спить, не їсть і не дбає про базовий фізичний добробут, довго не може бути ефективною. За такої екстремальної ситуації важливим є налаштування на марафон, на довгу дистанцію, аби залишатися в дієздатному стані якомога довше. Це звучить доволі нечуйно, та в ті часи мій відпочинок полягав у тому, щоб відсікати все зайве. Я не витрачала себе на необов’язкові речі. Натомість намагалася знаходити бодай трохи часу на щось у стилі "мирного життя"».
Авто
Instagram: @emitaz
Навичка кермувати автомобілем є дуже важливою, тому її варто опанувати й тримати в запасі своїх можливостей і скілів. Так ти одразу перетворюєшся на більш універсального солдата.
«Навчатися в автошколі легко й порівняно недорого. Теоретичну частину взагалі можна великою мірою опанувати самостійно. Та й досвід складання іспитів у автошколі може бути цікавим. Моя особиста думка полягає в тому, що кермування авто, як і їзда на велосипеді, є дуже корисною та потрібною навичкою. Її неможливо забути, до того ж ніколи не знаєш, де й коли вона стане в пригоді».
Іноземна мова
Instagram: @clairerose
Знання бодай однієї іноземної мови зараз є базовою навичкою, що знадобиться і для професійного розвитку, і для подорожей, і для розширення горизонтів.
«Сама по собі іноземна мова як "річ у собі" не дуже цінна. Вивчення тонкощів і глибин лінгвістичних аспектів є неймовірно потрібним в академічній царині, якщо ти пишеш дисертацію з філології. У реальному житті мова потрібна тобі як робочий інструмент — аналогічно з використанням комп’ютера чи нової мови програмування. Тож немає сенсу відкладати використання інструменту, прикриваючись відмазкою "в мене поки не дуже добре виходить". Просто говори й пиши — нарощуй потрібні м’язи».
Базова психологічна грамотність
Instagram: @mvb
Мінімальна психологічна грамотність та розуміння власних психічних особливостей точно є ознакою дорослої людини. Це ключ до розуміння себе і спілкування з іншими людьми. Важливо усвідомити, які ваші особливі потреби. Наприклад, чи впливає на вас те, що ви голодні? Що вас найбільше дратує? Що допомагає зібратися?
«Наприклад, я вчуся вчасно обідати й завжди мати при собі пляшку негазованої води, аби не зневоднюватися (та не дратуватися через це). Також учуся використовувати я-повідомлення ("я подумала", "мені здалося, що" — замість "ти завжди" чи "ти ніколи не" тощо), це допомагає в робочих суперечках. І головна моя суперзброя — намагання завжди та завчасно виконувати всі підготовчі етапи для початку чогось важливого. Коли в мене прикриті "тили" та підготовлена "домашка", я набагато менше хвилююся під час публічних виступів або відповідальних нарад».
Уміння швидко збиратися в дорогу
Instagram: @mvb
Немає універсальних порад про те, як збирати в дорогу рюкзак, але важливо пам’ятати, що це та звичка, якій потрібно навчитися.
«Моя валіза воєнного часу — зручне взуття, пальто, шарф, дві футболки, два светри, дві пари штанів і мінімальна зміна білизни. Крім базового комплекту потрібних речей, можуть бути й певні особисті "надмірності". Наприклад, моя знайома завжди бере із собою вишиванку. Родина друзів завжди возить прапор України для ефектних фоток із мандрів. Я завжди беру парфуми, червону помаду та крем для обличчя і рук».
Навички діяти в екстремальній ситуації
Instagram: @mvb
З 2014 року чимало родин в Україні дізналися, що в їхньому житті можуть статися надзвичайні події. Є декілька речей, які може зробити доросла людина.
По-перше, добре мати проговорений про всяк випадок план дій для себе та рідних. Розмова про те, хто й що має робити, — не час для емоційних суперечок. Це час, коли потрібно зібратися разом і діяти як одна команда. Час, коли може виявитися, що дорослість не залежить від віку в паспорті, тож батьки чи бабусі-дідусі можуть поводитися інфантильно, а молодше покоління — допомогти їм зібратися і діяти більш ефективно. Для початку домовтеся, хто за що відповідає, хто що контролює.
По-друге, непогано на самоті подумати, що ти маєш із ресурсів на своєму, суто індивідуальному рівні. Можливо, це мережа добрих знайомих, колег або друзів? Можливо, змога працювати й заробляти? Може, запас грошей — заощадження, що допоможуть менше хвилюватися, якщо настане момент безгрошів’я чи буде неможливо працювати. Можливо, час і спроможність забезпечити транспортування тим рідним, знайомим і незнайомим, хто цього потребує? Можливо, знання для базової психологічної підтримки інших? Час, який ти витратиш зараз, думаючи про свої можливості, сильні та слабкі сторони, у майбутньому допоможе легше приймати зважені рішення.
Якщо в результаті роздумів ти виявила, що баланс навичок на нулі, то мирні дні є ідеальними для того, щоб це виправити.
По-третє, під час надзвичайних ситуацій важливою є емоційна підготовленість. Так, до найстрашнішого неможливо бути готовими. Проте навіть на мінімальному рівні можна прийняти думку, що щось протягом певного часу не буде таким, як раніше.
До цих досвідів неможливо підготуватися на 100 %, тож тривога чи пригніченість у таких обставинах цілком нормальні. Проте є речі, про які можна подумати завчасно, аби зустріти виклики хоч трохи сильнішою. Подбай про себе. Якщо матимеш внутрішні ресурси та змогу, допоможи іншим.
