У соцмережах дедалі частіше говорять про прийняття й турботу про себе не як про красивий ритуал, а як про щоденну внутрішню роботу, уважність і емпатію до власних почуттів. Це той стан, коли хочеться співати насамперед собі.
Музикознавиця і журналістка Радіо Культура Катерина Гончарук зібрала плейлист для всіх, хто залишився наодинці у День святого Валентина, але з найголовнішим — любов’ю та повагою до себе.
Час для себе
Після розриву зазвичай настає період для саморефлексії. Фази прийняття змінюють одна одну, як пори року: від «чому ж ми не втримали це кохання» і «я більше нікого так сильно не полюблю» — до «що це було?» і «я ніколи не погоджуся на таке знову». Але цей біль не назавжди. Якщо дати собі час і не ховатися у наступні стосунки, то знову настануть щасливі дні, але вже із собою. Якщо уявити наше життя як кіно, то в цей момент зазвучала б «Ода до радості» Бетховена чи оптимістична Happy Days Are Here Again у виконанні Барбри Стрейзанд.
Про дім
Після розлучення ми стаємо уважнішими до свого простору: з дому викидається усе зайве, чуже і нав’язане. Поступово стає зрозуміліше який інтер’єр насправді до душі і що саме створює відчуття затишку особисто для тебе. Для когось естетичне житло перетворюється на важливу психологічну опору, адже простір, створений із любов’ю, відображає особистість і її внутрішній світ. І нарешті, збудувавши власні фортеці, ми знаходимо час на заняття, що дарують нам спокій і радість, повертаємося до себе через свої маленькі радощі, як от добре приготований фільтр і платівка Даяни Росс, яка вчить насолоджуватися своїм простором.
Про кордони
Оздобивши свої апартаменти, тобто зовнішні кордони, ми починаємо роботу із внутрішніми, бо любов до себе — це вміння визначати й берегти власні межі. Цьому можна вчитися все життя, і саме ця базова навичка кардинально змінює якість життя на краще. Це про здатність зупиняти розмову, коли люди лізуть не у свої справи, не сміятися з несмішних жартів й не коментувати щось лише з ввічливості.
Коли власні кордони усвідомлені, дивовижним чином змінюється і оточення. Родичі, які раніше перетворювали сімейні застілля на шоу «Говорить Україна» з детальним обговоренням твого особистого життя, стають обережнішими у словах. А друзі, що колись надавали швидку допомогу фразами «ой, та забудь» і «треба рухатися далі», вчаться якісно підтримувати — бути безпечним простором довіри, де кожному переживанню є місце і повага.
Про емпатію до себе
Ще у 2000-х суспільство активно нав’язувало сором за самотність. «Після років самотності я більше не належу до касти невдах», — каже героїня фільму «Бріджит Джонс: Межі розумного». І це лише один із токсичних меседжів цієї стрічки. На щастя, тренди змінюються, і сьогодні дедалі більше жінок розуміють: у складні моменти рятує емпатія. Тому інколи варто просто щиро поспівчувати собі — без критики й самоосуду. Як найкращій подрузі сказати: так, бувають факапи, спробуй інакше, але не зупиняйся. А якщо внутрішній критик раптом проривається з фразою «яка ж ти сьогодні ледащо», можна сміливо відповісти: «найкраща у світі», а Тіна Тернер підспіває.
Про головну леді власного життя
Жінки, народжені у роки, що починаються на «тисяча дев’ятсот вісімдесят…», виросли на світлинах відфотошоплених моделей, які промовляли: «ти завжди повинна мати бездоганний вигляд». Натомість у фільмах 80-х ми бачимо акторок зі зморшками і синцями під очима, зі складками на животі і не ідеальним мейком. «Ділова жінка», «Білий палац», «Коли Гаррі зустрів Саллі» — ці картини допомагають дозволити собі часом бути неохайною, втомленою, слабкою або непродуктивною. А згодом усвідомити, що ви головна леді свого життя, яку варто любити «крізь роки» і з кожним днем все сильніше.
Про весілля
Щороку десь у світі якась жінка символічно одружується із собою. Це явище називають «сологамія» і воно не стільки кумедне, скільки серйозне. Як ми знаємо, шлюб — це архаїчний ритуал, що символізує перехід в інший статус. У випадку із соло-шлюбом це трактується, як закріплення змін у собі, новий старт прийняття себе і святкування самодостатності. За себе виходили заміж британська фотографка Ґрейс Ґелдер, поп-легенда Брітні Спірс і навіть українська співачка Jerry Heil (Яна Шемаєва). До такої церемонії гарно би пасувала пісня Lover for life з репертуару Вітні Г’юстон. Бо що може бути ніжніше, ніж слова Your love is shelter for me, сказані самій собі.
Про свободу від аналізу
Як співає Святослав Вакарчук, «на самоті видно далі, на самоті більше снів». Саме в цій тиші з’являється простір для чесності з собою — без поспіху й зайвих пояснень. Багатьом із нас знайоме відчуття, що щастя можливе лише після нескінченної роботи над собою: аналізу моделей поведінки, психологічних проєкцій і схем прив’язаностей. Але з часом цей контроль виснажує. Полегшення приходить тоді, коли замість діагнозів ми дозволяємо собі простіші орієнтири — прислухатися до власних відчуттів і чесно відповідати на запитання: чи приносить це мені радість. Іноді цього більш ніж достатньо, щоб іти далі з піднятою головою, як у пісні Донни Саммер Looking Up.
Самотність часто сприймають як поразку або паузу між «справжніми» подіями життя. Насправді ж це особливий період — можливість побути із собою уважно й доброзичливо. Крім того, здатність бути наодинці з собою важлива не лише тоді, коли поряд нікого немає, а й у стосунках, адже саме вона допомагає не розчинятися в іншому та залишатися собою.
Сподіваємося, цей плейлист стане вам у пригоді не для втечі, а для розуміння. Тож, як співає справжня гуру усвідомленості власних почуттів Sade Аду, – Keep looking. Продовжуйте шукати шлях до себе, щоб любити себе сильніше.
Раніше ми вже ділилися добіркою фільмів про любов до себе.
