Соня Забуга, головний редактор Elle Україна:
Аби зрозуміти, що проблема жінки в українській політиці є актуальною, достатньо поцікавитись статистикою. Той факт, що на сьогодні жінок у Верховній раді удвічі менше, ніж у середньому в інших парламентах світу є дуже красномовним. У теперішньому скликанні Верховної ради кількість жінок-депутатів у 8 разів менше за кількість чоловіків. Хоча позитивна динаміка все ж є: сьогодні у парламенті – 51 жінка, а у першому скликанні було всього 13. Не менш цікавими є показники дослідження активності депутатів. Виявляється, жінка-нардеп вдвічі продуктивніша, ніж її колега-чоловік. Так, депутатки восьмого скликання в середньому стали авторами 15 законопроектів, а депутати-чоловіки – лише семи законів.
З цієї статистики виникає питання до депутаток: Чи відчуваєте ви якісь негативні моменти в роботі лише тому, що ви жінка? Чи правда, що вимоги до жінки-політика набагато серйозніші, ніж до чоловіків?
Ірина Фріз, народний депутат України, партія "Блок Петра Порошенка":
Сьогодні лише 11% депутатів – це жінки. Чи потрібна жінка в політиці? Вона там конче потрібна, оскільки жінка за своєю природою здатна будувати і не здатна руйнувати. Жінка завжди буде прагнути знайти компромісне рішення, вона не буде створювати конфлікт. Хіба ви бачили жінок, які б’ються під парламентською трибуною? Це нонсенс!
Хіба ви бачили жінок, які б’ються під парламентською трибуною? Це нонсенс!
Оксана Юринець, народний депутат України, член фракції партії "Блок Петра Порошенка":
В мене є досвід роботи депутатом обласної ради, де я була не однією з 51, а взагалі єдиною жінкою-депутатом. Це було складно. Дуже добре, що ви піднімаєте такі питання, оскільки ці речі мають обговорюватись з максимально широкою аудиторією. У Верховній Раді багато цинізму, за все життя я стільки не бачила, там є така чоловіча «неотесаність». Якщо б була конкуренція не за статевою ознакою, а за якістю роботи, то однозначно жінки б перемогли. Я є однією з двох депутаток у парламенті, котрі пройшли по мажоритарному принципу. Це доводить, що все можливо, якщо дуже старатись.
Ірина Фріз:
Українська жінка ніколи не була лише кухаркою і домогосподаркою. Вона завжди була активною особистістю і взагалі була особистістю. На жінці в Україні трималося все. Жінка в політиці здатна, як то кажуть «созедать», на відміну від чоловіків.
Севгіль Мусаєва-Боровик, головний редактор видання «Українська правда»:
В нашому суспільстві є безліч стереотипів, наприклад, якщо дівчина молода і красива, то вона напевно не дуже обізнана у своїй професії. Я взагалі кримська татарка і у нас ще більше стереотипів стосовно місця жінки у світі. Там існує думка, що жінка має бути доброю господаркою і готувати чебуреки. Мені у свій час довелось долати ще й ці стереотипи і чути від своїх знайомих звинувачення, що я кар’єристка. Водночас, стать нерідко допомагає у журналістиці, оскільки жінкам зазвичай дають відвертіші інтерв’ю, жінка може швидше ввійти у довіру.
Стать нерідко допомагає у журналістиці, оскільки жінкам зазвичай дають відвертіші інтерв’ю, жінка може швидше ввійти у довіру
Юлія Лимар, шеф-редактор видання «Главком»:
Я рада, що ми обговорюємо питання «скільки потрібно жінок в політиці?», а не «чи потрібні вони взагалі?», як це було ще 15 років тому. Я є прихильником квотування політичних партій, такий законопроект уже є в парламенті, але ще жодного разу він не набрав достатньої кількості голосів. Ще хочу нагадати, що в програмі всіх політичних партій, які сьогодні в коаліції є пункт про гендерну рівність. Але за останні півроку жодна з партій не зробила кроку у цьому напрямку. Ще одне питання, котрим повинні негайно зайнятись політики – це виховання наступних поколінь. От скажімо, сьогодні я побачила рекламний баннер з дівчачими сідницями і написом «Всегда свежая телятина», це реклама ресторану. Потрібна лише одна поправка до закону, котра заборонить сексизм і дозволить цілим поколінням дівчаток не асоціювати себе з цією «телятиною».
Вкрай важливо ламати ці стереотипи, котрі створює сьогодні реклама, медіа, телебачення. Наприклад, моя 9-річна донька на питання «ким ти хочеш стати, коли виростеш?» відповіла «власницею салону краси». Для мене це шок.
Інше болюче питання – це внутрішні переселенці. Проблема навіть не в пенсіях і фінансуванні, а в тому, що ці люди почувають себе ображеними на своїй же землі і немає жодних державних гуманітарних програм, котрі б закликали допомагати біженцям. Чому не знімають відеоролики з мамою, котра вивезла своїх дітей під кулями? Чому її не зроблять героїнею? Я хочу знати такі приклади. Хто з нас може назвати імена хоча б 10 героїв цієї війни?
Потрібна лише одна поправка до закону, котра заборонить сексизм
Ірина Данилевська, співзасновник і голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week:
Українцям притаманна людяність, іноземці завжди наголошують, що ми дуже гостинні і добрі. Мені здається, що треба частіше нагадувати людям про це, говорити, що наше майбутнє залежить саме від цих наших рис. Я збирала кошти для переселенців зі сходу і зіштовхнулась з тим, що одна моя знайома заявила: «Давай збирати гроші біля ресторанів, де припарковані автомобілі з донецькими номерами». Дуже складно зараз налагодити діалог, але треба пояснювати людям, що як би не поводився твій сусід, ти не повинен уподоблюватись йому. Це ти, це твоя доля і це твої діти, які беруть з тебе приклад.
Роль жінки в такому діалозі дуже важлива, адже саме жінка передає цінності наступному поколінню. В 90-тих роках жінка взяла на свої плечі опіку над сім`єю, з двома вищими освітами пішла на базар торгувати, а потім ще й виїхала на чужину заробляти гроші і саме тоді зв'язок між поколіннями ослабився.
О волонтерстве, терпимости и феминизме читайте во второй части беседы.
