Чому не варто боятися фемінізму: розвінчуємо міфи в день народження Симони де Бовуар

Французька письменниця присвячувала роботи правам жінок та проблемам гендерної нерівності

Політологиня, засновниця та СЕО онлайн-медіа «Букви» Катерина Рошук розповідає у колонці для ELLE про фемінізм на прикладі діяльності французької письменниці Симони де Бовуар.

«Жінка, яку утримує чоловік, — чи то дружина, чи куртизанка, — не може бути незалежною тільки тому, що тримає в руках бюлетень для голосування». Авторка цієї фрази — Симона де Бовуар, французька науковиця, письменниця, екзистенціалістська філософиня.

Я пишу цей текст у 116-й день народження Симони де Бовуар, щоб розвінчати міфи навколо фемінізму, який, на жаль, досі сприймається як зброя масового знищення проти чоловіків, а не рух за права людини, яким фемінізм за своєю суттю і є.

У 1949 році де Бовуар опублікувала одну з найбільш знакових книжок XX століття «Друга стать» — ґрунтовне історико-філософське дослідження про становище жінки з найдавніших часів і до середини XX століття, яке я цитуватиму в цьому тексті.

Симона де Бовуар
Симона де Бовуар

Фемінізм — це рух за рівні права жінок і чоловіків, рух проти будь-яких проявів гендерно обумовленої дискримінації, який у пострадянських постколоніальних країнах, однією з яких є Україна, сприймається саме як хрестовий похід жінок проти чоловіків.

Сказати голосно слово «фемінізм» — це створити напруження. Якщо назватися феміністкою, то чоловіки навколо з високою ймовірністю почнуть озиратися у пошуках укриття.

Такий світогляд мають навіть освічені та необмежені у широті поглядів на світ чоловіки, які б мали бути поза стереотипами.

«Другу стать» де Бовуар написала 75 років тому, але досі наше патріархальне суспільство живе згідно з негласним соціальним договором з гендерно обумовленими ролями, де чоловік — голова, а місце жінки на кухні; навіть якщо економічні ролі в родині розподілені інакше і жінка утримує родину, то вона однаково перебуває у підпорядкуванні чоловіка.

Взаємини між статями часто побудовані на підґрунті анекдотів про тещу, які масштабувалися у масову культуру у вигляді недолугих комедійних шоу, які розділяють жінок на домашніх — тобто мегер, чи вільних — тобто повій, яких об’єднує сприйняття чоловіка лише як ресурсу, що приносить гроші, за які жінка може купити їжу, шубу, iPhone чи Porsche, а зі свого боку чоловіки сприймають жінок як інструмент для сексу та народження дітей.

Ми маємо сексизм на рівні політичних партій. Від туристичного заклику експрезидента Януковича: «Приїжджайте в Україну, у нас гарні жінки», до «баба, да — корабельна сосна» від народного депутата на адресу депутатки, яка особливо й не обурилася такою поведінкою, вже не кажучи про те, щоб протестувати та спробувати змінити політичну культуру.

Симона писала: «Тільки праця дає можливість гарантувати реальну свободу. Як тільки жінка перестає вести паразитичний спосіб життя, то зникає необхідність посередника чоловіка, який пов`язує її з зовнішнім світом». Лише маючи фінансову незалежність, жінка має право вільно розпоряджатися власним життям.

«Жінкою не народжуються, жінкою стають» — відома фраза де Бовуар, яку в наших широтах використовують для культивації жіночності, ба навіть розкриття внутрішньої богині, а не пошуку відповідей на запитання, які ставила де Бовуар: статус і доля жінки визначаються анатомією чи культурою?

На мою думку, власну роль і долю жінка має та може обирати самостійно. Обов`язково потрібно нести відповідальність за власний вибір.


Hang`n with the girls. Tracy White Fitzgerald

Розкіш мати право обирати неможлива без економічного підґрунтя, тобто вміння заробити собі на життя самостійно, та соціально-культурного середовища, де жінку сприймають перш за все як людину, а не рабиню ґендеру.

«Тільки реалізуючи власні проєкти, вона стверджується як суб`єкт. Заробляючи гроші, вона знаходить себе і відчуває почуття відповідальності», — писала у «Другій статі» де Бовуар.

Мати вибір — це обирати: виходити заміж чи ні, народжувати чи ні, будувати кар’єру чи працювати домогосподаркою (саме працювати, бо домашня праця — та ж робота, проте вона не оплачується).

Головне — знати, що вибір є, та користуватися ним.

Жінка, яка не здатна прогодувати себе без чоловіка, ніколи не буде викликати поваги в чоловіків.

Завершу я цей текст, цитуючи іменинницю:

«Джерело зла закладено не в чиїйсь особистій зіпсованості, поганих схильностях. Нещирість, несумлінність, нечесність народжуються там, де починаються взаємні образи та закиди, — зло проявляється, коли виникає ситуація, за якої чоловік і жінка виявляються безпорадними. Жінки стають “липучими”, перетворюються на тягар і страждають від цього. Вони поділяють долю комах-паразитів, які все життя існують завдяки іншому організму. Дайте їм автономію, дайте їм самостійність, дозвольте їм бути незалежними, нехай вони самі борються за своє існування, нехай будуть активні в цьому світі, воюють з ним, відвойовують собі місце під сонцем, і від їхньої залежності не залишиться й сліду, чоловіки теж стануть вільними. Тож і жінки, і чоловіки відчують себе набагато краще».


Реклама

Популярні матеріали

Шукайте свіжий випуск ELLE Decoration


10 трендових манікюрів для коротких нігтів на весну 2024 року...


Стилістка Марина Мартинів запустила платформу FÉMATCH для пошуку...


Читайте також
Популярні матеріали