Як часто вам казали: «Ти не зможеш, це не для тебе!»? І скільки зневіри ви відчували після цього?
Лише одиниці можуть подолати спротив родини та суспільства — продовжувати рухатися до мети не завдяки, а всупереч. Німецьке вино Latinium зі слоганом «Твій Latinium — твої правила» підтримує тих, хто має сміливість бути собою.
У матеріалі напередодні Міжнародного жіночого дня бренд розповідає про відомих художниць, які стали натхненням для створення ролика про новинку Latinium Rose — напівсолодкого рожевого ігристого вина.
Плавтилла Неллі
Перша відома флорентійська художниця епохи Відродження була монахинею монастиря Святої Катерини Сієнської, а згодом стала його настоятелькою. Її творчість не обмежувалася ілюстрацією манускриптів — Плавтилла Неллі писала багатофігурні полотна великого формату на релігійні сюжети, а живопису вчилася самостійно, копіюючи роботи інших майстрів.
Артемізія Джентілескі
Артемізія Джентілескі була першою жінкою, яку прийняли до Академії мальовничого мистецтва у Флоренції — першої мистецької академії в Європі. Вона народилася в сім`ї художника, тому разом із братами з дитинства навчалася живопису. Картину мисткині «Сусанна і старці» деякий час вважали роботою її батька.
Вийшовши заміж, Артемізія переїхала до Флоренції — центру творчого життя. Там вона дружила з Галілеєм. Навіть народження 5 дітей не завадило її живопису. Протягом життя вона працювала у Венеції, Неаполі та Лондоні.
.jpg)
Мері Біл
Мері Біл вважають першою професійною художницею Англії, а в часи її творчості — і найкращою портретисткою країни. Картини мисткині високо оцінював відомий придворний художник Пітер Лелі. Художниця приносила основний дохід своїй сім`ї, водночас чоловік Мері допомагав їй у майстерні та займався адміністративною частиною роботи.
Роза Бонер
Батько Рози, який був учителем малювання, належав до школи сенсимоністів — вони проголошували ідеали жіночої рівності. «Чому я не можу пишатися тим, що я жінка? Мій батько, затятий прихильник гуманізму, багато разів казав мені, що роль жінки — підняти рід людський, що жінка є месія майбутніх століть», — говорила мисткиня. Вона й стала найуспішнішою художницею XIX століття та однією з найвідоміших серед художників-анімалістів.
Усе життя Рози йшло всупереч традиційним уявленнями про жіночність: вона не одружилася, пояснюючи відмову від шлюбу небажанням втрачати незалежність, і носила брючний костюм. Щоб мати екстравагантний у ті часи стиль одягу, Розі довелося одержати дозвіл від поліції.
Королева Вікторія організувала приватний показ картини мисткині «Ярмарок коней» в Букінгемському палаці. А на Батьківщині, у Франції, Роза Бонер стала першою художницею, яка отримала орден Почесного легіону.
Софія Левицька
Софія Левицька — українська художниця, якою захоплювався весь мистецький Париж. Вона ж розповідала про рідне Поділля й поєднувала кубізм з українськими мотивами.
Софія в 19 років вийшла заміж, а потім кинула чоловіка, бо він зловживав алкоголем. Шукаючи розраду у творчості, вона почала малювати. Спершу — у Києві, а в 1905 році батьки відправили її до Парижа до відомої школи Еколь де Бoз-Aр. Успіхи Софі в навчанні настільки вражали, що вже через рік мисткиню допускали робити копії з картин у Луврі.
Фріда Кало
Фріда Кало — найвідоміша мексиканська художниця. У 18 років вона потрапила в жахливу аварію. Знерухомлена на кілька місяців, дівчина почала малювати. Її біографії та таланту присвячені оскароносний фільм та безліч книжок. Картини мисткині — глибоко особисті, вони символічно відображають її життя.
Катерина Білокур
У цієї простої селянки з Полтавщини було дивне заповзяття до малювання — вона ще змалечку просто брала вуглинки й усюди малювала. Катерина була самоучкою: не мала навіть початкової шкільної освіти, хоча її батьки були заможними й спроможними вчити дітей. Вони бачили в малюванні доньки лише безглуздя і намагання ухилитися від домашньої роботи.
Після невдалих спроб здобути художню освіту Катерина надіслала листа популярній у 1940-х роках співачці Оксані Петрусенко. Почула по радіо її пісню «Чи я в лузі не калина була», пройнялася, намалювала калину в різних варіантах і надіслала малюнки просто в театр. Співачка була вражена і звернулася до Центру народної творчості з проханням знайти цю талановиту і добродушну художницю з народу.
Її талант визнали одразу і дуже масштабно: після приїзду чиновника картини Катерини спершу виставили у Полтавському будинку народної творчості, потім у київському Музеї українського народного декоративного мистецтва, який згодом викупив всі її перші роботи. Три картини художниці — «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» — внесли до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі. Пабло Пікассо, побачивши «наївне мистецтво» Катерини Білокур на паризькій виставці, сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»
Соня Делоне
У 1920-х роках ім’я Соні Делоне (українки за походженням) знав кожен паризький художник, у 1930-х — кожна європейська модниця, у 1940-х — всі солідні декоратори, ілюстратори, дизайнери (навіть автомобільні). Вона — перша жінка, при житті якої відбулася виставка робіт у Луврі. Соня Делоне у 90 років отримала почесне звання офіцера Ордену Почесного легіону.
Художниця навчалася в Німеччині в Академії витончених мистецтв, а у 20 років переїхала до Парижа і вступила до Академії de La Palette. У Франції вона швидко завоювала богемно-художню когорту — передусім своїми новаторським яскравим стилем малювання. У свої роботи Соня Делоне вплітала українські мотиви й колористику.
