Історія знає чимало випадків, коли роль жіноцтва у патріархальному суспільстві применшувалася, бо довгий час вважалося, що жінки не здатні займатися серйозними справами. Наприклад, сестри Бронте вимушені були узяти чоловічі псевдоніми, аби мати змогу видавати свої твори. Проте часи змінюються, історична справедливість відновлюється і друком виходить чимало книжок, присвячених життєдіяльності жінок, що змінили світ.
Стейсі Шифф. «Клеопатра. Життя»
Довкола постаті Клеопатри — однієї з найвідоміших правительок — досі не вщухають дискусії. Якою ж насправді була жінка, що зуміла підкорити серця Цезаря та Марка Антонія, аби убезпечити Єгипет від загарбницької хвилі Римського світу? Чи не перебільшили її роль чоловіки-історики, що писали біографію цариці століття потому?
Римляни, які зберегли для нас історію Клеопатри, запевняють нас у її розпусних звичках, у її жіночому лукавстві, у невитриманій амбіції та сексуальній розбещеності, та мало хто розписував настільки докладно її красу. І це не через брак епітетів. Витончені жінки самі залишають слід в історії.
Стейсі Шифф у книзі «Клеопатра. Життя» підійшла до вивчення життєпису правительки з іншого боку, подарувавши читачам шанс дізнатися, що ж відбувалося у душі цієї загадкової жінки.
Єлізавета Бута. «Моніка Беллуччі. Хто пробачить мою красу»
Загадкова і чарівна зірка італійського кінематографу Моніка Белуччі як гарне вино — з роками стає тільки краще. Зараз у акторки є все, чого можна бажати — світове визнання, багаторічні прибуткові контракти у модельній сфері, красуня-донька від коханого чоловіка. Але так було не завжди. У книзі «Моніка Беллуччі. Хто пробачить мою красу» Єлізавети Бути описано нелегкий життєвий шлях кінодіви, де були і знущання, і розчарування, і біль, що не вгавав роками.
«Там, де я народилася і виросла, privacy зовсім не було. Усі знали всіх, всі у всіх були перед очима, і мої двійки доходили до будинку раніше від мене. А коли приходила я, мама вже була цілком готова оцінити мою поведінку. І звичаї були прості: чоловіки свистіли мені вслід, а жінки пліткували. В юності я завжди мріяла бути такою ж, як дівчата на фотографіях Гельмута Ньютона, Брюса Вебера і Річарда Аведона, але у мене ніколи не було фігури моделі, та й зросту в мене недостатньо для цієї роботи. Я ніколи не прагнула бути такою ж, як диктують нам закони моди. Не існує такого закону, щоб усі були на одне обличчя». (Моніка Беллуччі)
Жерар де Кортанз. «Фріда Кало. Безжальна врода».
Справжні мексиканські пристрасті вирували у житті Фріди Кало, незважаючи на значні проблеми зі здоров’ям. Художниця казала, що ноги їй не потрібні, адже у неї є крила. Таку легкість і глибину думки вона перенесла у свою творчість в жанрі наївного мистецтва. Таким було і її кохання до Дієго Рівери. Саме так описав цю неймовірну жінку у своєму романі Жерар де Кортанз «Фріда Кало. Безжальна врода».
Голда Меїр. «Моє життя»
Голда Меїр народилася у Києвській губернії, на території тодішньої Російської імперії. Життя у злиднях та пригноблення, що зазнавав єврейський народ, затьмарило дитинство пані Меїр. Та це не зламало її духу, тому після переїзду до США жінка стала політичною активісткою, а згодом — однією із засновниць держави Ізраїль. Книжку «Моє життя» Голда створила з надією, що її шлях надихне інших та дасть можливість читачам більше дізнатися про сіонізм і єврейський народ.
Несприятливі сільські умови, в яких зростала маленька Габріель, та її життя у сиротинці не завадили дівчині стати феноменом світу моди та жінкою-легендою. Та скільки перепон довелося подолати майбутній володарці імперії «Chanel» на шляху до успіху? Книга Анрі Гіделя «Коко Шанель» розповість про становлення всесвітньо відомої модельєрки, чиї сміливі рішення повернули жінкам сприйняття краси їх тіла.
«Починаючи з 1920-х років, «Міневра» та «Феміна» — найпопулярніші журнали про високу моду — стали ніби антологією одягу Шанель. Кравчиня остаточно встановлює моду на коротке волосся — на превелику радість перукарів, які по всій Франції без жалю і без відпочинку орудують ножицями. Прекрасні гриви, розкішні пасма падають на підлогу. Чоловіки протестують. Коханці стогнуть. Але вони лише гають час. Їм дано лише одне-єдине пояснення: «Так модно!»
Патті Сміт. «Просто діти»
Книга «Просто діти» хрещеної-феї панк-року Патті Сміт є наче дзеркалом епохи 70-х. В дитинстві та будучи студенткою Патриція не відрізнялась комунікабельністю, більшість часу присвячуючи вивченню творчості улюблених митців. Побувавши на виступі The Doors, дівчина зрозуміла, що хоче бути схожою на Джима Моррісона. Та їй судилося зробити набагато більше, адже Патті Сміт увійшла в історію не лише як співачка, а й як поетеса, авторка пісень та картин, активістка й правозахисниця, знакова особистість, що продовжує творити і по сьогоднішній день.
