У 90-і у всіх були відеокасети із фільмами, які переглядалися до дірок. Ця епоха подарувала світу величезну кількість кінемотографічних хітів. Щоб прикрасити ваш вечір, ми зібрали топ-5 улюблених фільмів, родом із 90-х, які були невід’ємною частиною нашого дитинства та юності. Переглядаймо разом!
«Наречена-втікачка», 1999
За творчим дуетом Джулії Робертс та Річарда Гіра можна спостерігати вічно! У центрі сюжету — красива молода дівчина Меггі Карпентер, яка до смерті боїться весіль. Як тільки починається церемонія, дівчина хвилюється і втікає від вінця. Так, за плечима Меггі вже три невдалі весілля, і місцеві журналісти називають її нареченою-втікачкою.
«Форрест Гамп», 1994
Форрест Гамп розповідає історію свого дивовижного життя, впродовж якого він встиг стати відомим футболістом, героєм війни, успішним бізнесменом, мільярдером і просто доброю людиною. Його щирість вразила всіх знайомих, але для Форреста має значення лише одна дівчинка, із якою він товаришував у дитинстві і яку не може забути.
«День бабака», 1993
Як відомо, в американців існує повір’я, пов’язане з пухнастим бабаком. Щороку, 2 лютого, бабак на ім’я Філ показує мордочку зі своєї нори і передбачає, коли буде прихід весни. Ведучий погоди Філ Коннорс змушений щороку їздити на цю церемонію у Панксатоні, штат Пенсильванія. І йому це неймовірно набридло. Проте цього разу все буде зовсім інакше…
«Запах жінки», 1992
Сподіваючись заробити трохи грошей у День подяки, старшокласник влаштовується на роботу, щоб доглядати за сліпим і дивакуватим підполковником у відставці. Підполковник Слейд змушує юнака вирушити з ним до Нью-Йорку, щоб добре розважитися, перед тим як закінчити життя самогубством.
«Сам удома», 1990
Легендарна стрічка, яку ми передивляємося напередодні кожного Нового року, розповідає про хлопчика Кевіна Маккаллістера. Його родина вирушає із Чікаго до Європи на зимові свята. Швидко збираючись, батьки забувають Кевіна вдома, але хлопчик не розгублюється. Навіть коли в дім залізли злодії, їм довелося про це пошкодувати, адже Кевін знав, як захистити себе.
Текст: Дарія Андрійчук
