Війна — це завжди біль, людські втрати, страх та обмеження. Експерти Інституту когнітивного моделювання пояснюють, що саме через ці відчуття на початку повномасштабного вторгнення більшість із нас навіть уявити не могли, що можна відчувати радість і вести відносно звичайний спосіб життя в умовах воєнного стану.
Однак минув майже рік — і що ми маємо зараз? На лінії фронту все ще точаться запеклі бої, а ворог чи не щодня обстрілює наші міста. Гинуть люди, втім це вже не викликає такого паралізувального шоку, як у лютому чи березні. Невже ми стали черствими? Це нормально? Невже ми стали поганими людьми, бо дозволяємо собі просто жити й займатися своїми справами, коли у країні триває війна?
Людська психіка вкрай адаптивна і здатна пристосовуватися до багатьох умов — від цього залежить наше виживання. Тому, коли градус напруги стає занадто великим, вона говорить нам: «Годі» — і починає будувати бар’єр. Це її природний стан — обмежити деструктивні для людини емоції.
«Коли виснаження прогресує, настає момент байдужості й ігнорування. Ви розумієте, що живете в небезпеці, але психіка робить усе, щоб ви могли витримати це напруження. Так активується захисний механізм — відсторонення від емоцій або блокування доступу до емоційного компонента», — пояснює цей процес лікарка-психіатр Наталія Підкалюк.
Пристосування до нових умов дозволяє нам залишатись ефективними, працювати та займатися побутом, навіть відпочивати й радіти в умовах війни. І це не привід для засудження та докорів сумління. Щоб витримувати травмувальний досвід на довгій дистанції, потрібно робити перерви.
Утім, процес нормалізації війни має й інший бік — небезпечний для нашого ментального та фізичного здоров’я. Зокрема, це:
1. Хибне відчуття невразливості — люди все частіше нехтують сигналами повітряної тривоги і застереженнями влади.
2. Нормалізація насильства та смерті.
3. Спотворення цінностей та моралі. Війна — архетипне явище, що не має нічого спільного з нормальним життям у цивілізованому світі. Тому часто вона знецінює певні соціальні норми — робить їх ніби неважливими, другорядними в нинішніх умовах. Але це не так. Права жінок, ненасильство, гуманне ставлення до тварин, інклюзія — усе це досі на часі.
