Засновниця та психотерапевт Altera Рsy Ольга Королик за матеріалами ізраїльських колег, які є експертами у кризовій роботі, написала коротку інструкцію допомоги. Вона знадобиться на випадок, якщо ви бачите людину, якій потрібна психологічна допомога і ви можете її надати. Нема сил — не беріться це робити. Це може стати в нагоді в притулку, коли поруч людина, якій зовсім погано.
Отже, реакція на стрес: «бийся, біжи, замри» + турбота про інших дуже допомагає зменшити стрес. Те, що зараз усі одне одному допомагають, тому приклад — цим і займемося.
Instagram: @angelinajolie
Робимо за списком прямо читайте та робіть:
1. Спочатку маску надягаємо на себе. Перевірити своє тіло і адекватно запитати себе і зрозуміти, чи готовий зараз допомагати.
2. Встановити контакт: Подивися на мене, ти бачиш мене? Кивні! Я з тобою – перший важливий пункт встановлення контакту.
3. Представляємось: я — Ольга. Я хочу тобі допомогти. Утримуємо контакт очей.
4. Запитання: Задавайте відкриті питання (відповіді на які не припускають «так» чи «ні». Необхідно активувати ділянки мозку, які відповідають за раціональну частину. Наприклад: «Скільки часу ти тут? Хто з тобою? Що ти можеш зараз зробити? Розкажи, чим ти займаєшся у звичайному житті?Ти кондитер?Клас, а що в тебе виходить найкраще пекти?».
5. Ставте питання з категорії вибору: це повертає почуття контролю Ти хочеш пити? Воду чи чай? Тобі зручно сидіти чи лежати?
Instagram: @gwynethpaltrow
6. Дайте людині зробити щось корисне: порахувати людей, знайти щось, передати щось комусь. Вкрити дитину. Така активація задіяє ділянки мозку, які відповідає за раціо.
7. Рольове призначення: Якщо ви знаєте що поруч лікар (він теж людина, він може впасти в шок) важливо сказати «лікарю, допоможіть нам, подивіться на…» якщо це мама дитини «мама Наташа, візьміть дитину», «мама Наташа, перевірте памперс" — таким чином, людина починає включати раціональну свою частину.
8. Дати людині можливість відновити порядок дій: «Ми зараз у притулку, як ти сюди прийшов? Що ти робив перед тим, як почалася сирена? Коли була сирена, де ти був? Як ти йшов у притулок? Хто з тобою? Як звуть твою дитину? Як ти йтимеш назад?». Хронологічні спогади допомагають людині прийняти події та зменшити ПТСР у майбутньому.
