На сцені Eurovision Song Contest 2026 образ завжди працює як окрема мова артиста. Для LELÉKA, яка цього року представляла Україну, цією мовою стали не лише плетений корсет від LITKOVSKA чи архітектурна пластика силуету, а й аксесуари. Саме вони перетворили сценічний look на майже перформативний об’єкт: взуття, що тримає тіло під час вокального напруження, рукавички, які стали впізнаваною деталлю артистки, і прикраса, схожа на воду на шкірі.
Створений Лілією Літковською разом зі стилісткою Маргаритою Шекель образ відсилає до ремесел, руху й польоту — без буквального цитування лелеки. «Плетіння корсета я сприймала як архітектуру — таку саму точну й органічну, як гнізда лелек або переплетіння лози в тині», — розповідає Шекель. А сама Літковська додає, що «кожен елемент — це особистий символ, вплетений у канву виступу».
Взуття як архітектура витривалості
Сценічне взуття від Kachorovska створювалося не лише як естетичний об’єкт, а як інструмент витривалості. За словами стилістки Маргарити Шекель, у роботі з LELÉKA важливим стало те, що артистка «не сперечалася з креативними ідеями, вона їх підхоплювала». Саме тому, коли команда запропонувала різноколірне взуття, «питання "навіщо?" навіть не виникло».
У цьому рішенні — одразу кілька рівнів символізму. «Чорне і біле — також як частина концепції номера і як забарвлення однойменного птаха: білий птах із чорною ознакою», — пояснює Шекель. Водночас взуття мало вмістити «обидві іпостасі артистки: DONBASGRL і LELÉKA — дві сторони, але одна пара».
Для дизайнерки Олі Дзей ключовим було інше — функціональність. «Головним запитом було створити не лише виразну сценічну пару, а й взуття, здатне витримати сценічне навантаження», — розповідає вона. Особливо через момент у номері, коли LELÉKA довго тягне одну ноту: «У цей час усе навантаження переходить у тіло, особливо в стопи. Тому ключовими стали стійкість, рівномірний розподіл ваги й комфорт навіть у статичному положенні».
За основу взяли модель Linda — одну з базових моделей бренду, побудовану на знаковій колодці «ботильйонобойок». Видовжений носок, баланс ковбойських і м’якших жіночих ліній, чистий силует без надлишкового декору — все це працює на сценічну графіку образу.
Особливу увагу приділили фактурі: сатин муар з гіпнотичними переливами ніби постійно перебуває в русі. «Світло рухається по його поверхні нерівномірно, через що відтінок постійно змінюється, а сама фактура ніби залишається в русі», — пояснює дизайнерка. Навіть підошву кастомізували спеціально для сцени — додавши менш слизьке покриття для кращого контакту з поверхнею.
Прикраса, що поводиться як вода
Найделікатнішою деталлю образу стала прикраса «Вода» від молодого українського бренду K.Brilliantt. «Великі сцени — це також можливість вивести українських молодих дизайнерів туди, де їх побачать. Саме тому мені важливо працювати з новими брендами в таких контекстах», — ділиться Маргарита Шекель. Поява цього аксесуару була продиктована не лише естетикою, а й технічними вимогами сцени: організатори попросили відмовитися від будь-яких блискучих поверхонь через лазери в номері.
«Але Вікторія хотіла бути осяйною. Тож ми шукали саме цей ефект: фактура води на тендітних плечах і шиї», — згадує Маргарита Шекель.
Саме тому команда звернулася до дизайнерки Катерини, засновниці K.Brilliantt. «Разом ми знайшли форму, яка читається як вода, працює з тонкою, ніби з доби Відродження, красою Вікторії та не перевантажує образ — лише додає йому гру у світлі», — каже стилістка.
Виконана за допомогою 3D-друку та акрилових технік, прикраса працює не як класичне jewelry piece, а як сценографічний елемент — майже світлова ілюзія, яка змінюється залежно від руху та освітлення.
Рукавички як сценічна signature-detail
Якщо у світовій попкультурі існують аксесуари, які миттєво стають частиною сценічної ідентичності артиста, то у LELÉKA такою деталлю вже зараз можна вважати рукавички від TO BE.
«Іноді одна деталь задає весь напрямок. З рукавичками так і сталося», — говорить Маргарита Шекель.
Цей аксесуар почав жити окремою історією ще до появи фінального сценічного образу. Коли команда лише формувала візуальну концепцію, колір костюма ще не був визначений, тому бренд TO BE створив одразу три пари рукавичок: білі, блакитні й чорні.
Біла пара з’явилася на пресконференції з нагоди від’їзду української делегації до Відня — у моменті, який для багатьох виглядав майже церемоніальним. Блакитна — на бірюзовому хіднику 10 травня, офіційному відкритті Eurovision Song Contest 2026. А у самому номері LELÉKA постає вже в чорних рукавичках, які нагадують обриси крила лелеки у русі.
Саме ця трансформація кольору поступово зробила рукавички впізнаваною «фішкою» артистки — сценічним кодом, який змінюється залежно від контексту, але зберігає ту саму пластику жесту.
Шекель згадує, що команда довго шукала правильну форму: «Вікторія дуже активно комунікує руками, тому довгі рукавички одразу відпали — вони б «з’їли» динаміку руху. Короткі — ризик, але ми знайшли той розмір, який тримається і водночас живе на руці».
У візуальному сенсі чорні рукавички працюють особливо сильно. Під час рухів вони створюють графічний силует, який відсилає до пташиного крила — тонкого, загостреного, майже каліграфічного. У цьому легко вловити й певну театральність українського модернізму та образів Лесі Українки — з їхньою крихкістю, внутрішньою силою і символізмом жесту.
За словами засновниці TO BE Анни Науменко, команда працювала з ідеєю «рук, занурених у фарбу». «Ми працювали з різними варіантами графічних ліній, що проходять через пальці, суглоби й долоню, балансуючи між аксесуаром і перформативним артоб’єктом», — розповідає дизайнерка.
У результаті аксесуари в образі LELÉKA працюють не як доповнення до костюма, а як окремі сценічні інструменти. Взуття тримає голос і тіло, прикраса ловить світло, рукавички керують пластикою жесту — і саме разом вони формують той образ, який запам’ятовується не лише в кадрі, а й у русі.
Фото і матеріали:
Kachorovska/TO BE/K.Brilliantt/Юрій Солоджук/Reuters/Валерія Мезенцева/Alma Bengtson (EBU)/ Akin Baran Eren
