Кожного разу, коли я дивлюся на колекції Артема Климчука, я думаю, що в минулому житті він був Крістіаном Діором. Така вірність лініям жіночого тіла і «пластмасовій» довершеності в сучасному світі може обґрунтуватися тільки так. Не знаю, чи комфортно самому Артему в таких порівняннях, але це вже усталене асоціація, яку ніщо ніколи не змінить.
Артем продовжує вважати, що мода і стиль – це, насамперед краса, в якій місце для комфорту дуже опосередковане. Це читається у колекції осінь-зима 2017-18 неозброєним оком. Можливо, в чомусь тут не вистачило часу чи натхнення, але навряд чи цей сезон став найуспішнішим для дизайнера.
Відверті декольте, прозорі елементи, акцент на талію – все це знову заграло барвами минулого століття. Дизайнер представив пальта, сукні, костюми і спідниці в стриманій кольоровій гамі, де фігурують темні відтінки в поєднанні з ніжно-голубим чи бежево-рожевим. Значний акцент зроблено на блиск (шовк і дорогоцінне каміння), що покликаний створити відчуття недосяжності образу жінки. Стилізований цей показ із елементом зачіски 30-х років у яскравому кольорі, що певною мірою створює відчуття дисонансу. Колір «тіффані» в образі жінки початку ХХ століття – це дивна історія. Всі гості показу могли спостерігати за цим дійством із першого ряду, оскільки інших не було взагалі. Таким чином, бренд заявляє про рівність сприйняття кожного гостя: ким би він не був – він VIP.
Похожие материалы:
Натхненням, за словами Климчука, слугували «та сама пісня» і «той самий фільм», тобто нічого конкретного. Іншими словами – те, що заставляє нас обожнювати і фанатіти від чогось/когось за набором власних асоціацій і трактувань. Чи це вигадка заради вигадки, чи справді глибока інтерпретація людської психології (кожен бачить те, що хоче побачити, в тому числі, і в одязі) – залишається загадкою. Але ключове тут те, що ми справді можемо надати власного змісту тому, що нас оточує і свято вірити, що так було задумано. Це робить людей трішечки щасливішими.
Такими ж щасливішими Артем Климчук намагався зробити справжніх поціновувачів традиційних форм. І, мабуть, йому це все-таки вдалося. Зрештою, як завжди.
