Нова колекція GUNIA Project — погляд вглиб української весільної традиції. Святкова ритуальність, елементи вбрання молодих та зразки мистецтва минулого стали натхненням дизайну для сучасності. GUNIA Project запрошує на весілля.
Колекція «Коровай» — це художній підхід до фіксації давніх весільних атрибутів в дизайні теперішнього часу. Підготовка до весілля була певною містерією, оспівувалася в піснях, викликала особливий трепет. Особливою видалася і робота над колекцією «Коровай».
У колекції вперше представлені чоловічі вишиті сорочки разом з новими силуетами жіночих сорочок з рясною вишивкою у різноманітних техніках: гладь, ришельє, вирізування. Лінію осінньо-зимового одягу розвивають светри ручної та машинної в’язки, широка спідниця-штани, об’ємні пончо та жилет скульптурного крою, натхнений традиційною корсеткою. Цілісність образу та чутливої естетики підтримують аксесуари: м’які шапки, шарф-пончо, контрастні шкарпетки з ружею та чохол-гаман з квітами.
Українська традиція засвідчує цінність весілля у багатій обрядовості та символіці розквіту життя молодих. Канонічним етапом підготовки було прикрашання вільця, що уособлювало древо життя або райське дерево. Цей образ став одним з ключових елементів колекції і зустрічається в оздобленні светра та жилета, орнаменті фартуха з бісеру та елементах вишивки. Традиція підперізувати пояс нареченої рушником знайшла відлуння у сорочці «Меланія» із зав’язками.
Природні фігури були популярними й у декоруванні обрядового хліба, символізуючи добробут та саму красу. Коровай прикрашали косами, шишками, квітами, голубками з тіста. Ці компоненти проявляються у вишивці балаклав GUNIA Project, формі сережок та шийних прикрас.
Форма давньої прикраси «гривни» продовжується у сеті розімкнутих прикрас «Придане». Вінок молодої «восковиця» переосмислюється у плетених чокерах з бісеру, які можна носити на шиї та на голові. У роботі над прикрасами досліджено і класичні сережки-півмісяці, що отримали одразу три інтерпретації у сріблі з позолотою.
Кожна річ довершується детально продуманими елементами декору, вишитими петлями, ручною обробкою швів, помпонами ручної роботи тощо. Окрему увагу було приділено вибору матеріалів, який зупинився на суміші шовку й вовни для сорочок, овечій та мериносовій вовні для в’язаних виробів. Виготовлення одного фартуха з бісеру займає до тижня, адже відбувається вручну. Чимало часу необхідно й на плетіння чокерів, в’язання светра, оздоблення сорочок.
Весільною естетикою можна захоплюватися незалежно від сімейного стану. А натхнені українською автентикою речі легко поєднуються з сучасними реаліями і, звісно ж, з любов’ю.
