Можливо, вона й не зробила революції у царині моди, не створила щось на кшталт маленької чорної сукні, не винайшла крою по косій чи нового стилю, але заслуги Жанни Ланвен перед світом моди все ж безсумнівні: вона була першою з кутюрʼє, хто почав шити одяг для дітей, не копіюючи його з дорослих моделей. І от вже понад сто років будинок Lanvin зберігає своє почесне місце на модному Олімпі, ставши синонімом вишуканого смаку, унікальності та якості.
Ексклюзивно для ELLE.UA стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін розповів про життя, творчість і спадщину видатної дизайнерки.
_(2)_(1)_(1).png)
Жанна-Марі Ланвен народилася в Парижі 1 січня 1867 року. Вона була старшою з одинадцяти дітей у сім`ї журналіста Констана Ланвена та його дружини Софі-Бланш Дешає. Чи варто говорити, що родина з такою кількістю малюків жила дуже скромно?
Ще в дитинстві Жанні довелося відмовитися навіть від думки про гідну освіту. Її вчителями стали батьки та їхні друзі, що часто заходили в гості. З ранніх років майбутня дизайнерка була вимушена доглядати молодших братів і сестер та багато працювати по господарству. У перервах між прибиранням і покупками Жанна любила бавитися ляльками. Але не розігрувати сценки сімейного життя — а шити їм одяг, що майже точно повторював вбрання багатих дам, які зустрічалися Жанні на вулицях. Згодом мати, помітивши талант доньки, довірила їй шити одяг для молодших дітей.
У тринадцять років Жанна була змушена піти працювати, але вже тоді чітко усвідомлювала, з чим ця робота має бути пов’язана. Влаштувавшись у капелюшне ательє, вона день за днем бігала по Парижу і розносила замовлення для багатих клієнток, а в ранкові та вечірні години в майстерні захопливо спостерігала за роботою швачок і кравців, навчаючись їхньої техніки.
У шістнадцять років Жанна влаштувалася до швейного ательє кравця Тальбота і вже за кілька місяців показала себе як талановита, вміла та старанна швачка. Через пів року власник навіть послав її на стажування до Барселони, яка вважалася тоді однією зі столиць швейної майстерності в Європі.
Повернувшись з Іспанії, Жанна наважилася розпочати власну справу, і у 1889 році за допомогою однієї з колишніх клієнток відкрила власну капелюшну майстерню. Досить швидко їїї ательє прославилося серед паризьких модниць, адже на відміну від звичних тоді химерних за оздобленням і непрактичних моделей Жанна Ланвен пропонувала сучасні, але водночас витончено прикрашені відповідно до модних тенденцій вироби.
Одного разу під час прогулянки зі своєю клієнткою і подругою Жанна познайомилася зі статним і привабливим італійським аристократом Анрі-Жан Еміліо ді П’єтро. Сучасники згадували, що ді П`єтро захопився гарненькою мовчазною дівчиною і відразу почав за нею впадати. Роман розвивався бурхливо, і в лютому 1896 року пара обвінчалася.
Через рік у Жанни народилася дочка, названа Марі-Бланш, або Маргерет, у перекладі з французької — «ромашка». Саме ромашку в майбутньому Жанна обере як перший логотип будинку Lanvin.
Однак шлюб виявився нещасливим, і в 1903 році пара подала на розлучення. Сенсом життя для Жанни стала її донька.
«Я втомилася від пастельного або зайво декорованого дитячого вбрання, схожого на торти. Для моєї Ромашки це абсолютно не підходило!» — пізніше сказала мадам Ланвен.
Так Жанна почала шити дитячий одяг. Крім використання незвичайних кольорів, вбрання, пошите Ланвен, не нагадувало копії моделей для дорослих, як було прийнято раніше. Навпаки, вони були дитячо-романтичними, розслабленими та абсолютно зручними під час ігор і прогулянок.
Костюми юної Маргерет були настільки гарні, що дуже скоро на них звернули увагу клієнтки будинку Ланвен і стали просити створити щось подібне і для їхніх дітей. На численні вимоги у 1908 році Жанна Ланвен представила свою першу колекцію дитячого одягу, що одразу ж отримала беззаперечний комерційний успіх. Багатьом клієнткам так сподобалися моделі від Ланвен, що вони захотіли замовити й собі подібні сукні та костюми у відповідному розмірі.
Вже за рік мадам Ланвен випустила колекцію одягу для жінок різного віку. Простий крій, але водночас яскраві й чисті кольори, лаконічна, але по-дитячому ошатна обробка справили надзвичайно приємне враження на парижанок, через що моделі Lanvin моментально завоювали популярність по всьому регіону.
На той момент Жанна Ланвен стала першою кравчинею, що одягала жінок різного віку в єдиному стилі. На вивісці її ательє було написано «Ательє Жанни Ланвен. Магазини матері та дочки». Таким чином власниця наголошувала, що тут продається одяг для всієї родини.
.jpg)
1907 року Жанна вдруге вийшла заміж — тепер за французького журналіста Ксав`є Меле. Разом з чоловіком вона почала багато подорожувати та вивчати культури європейських країн. У пошуках натхнення і задля самоосвіти у кожній поїздці Жанна відвідувала музеї, блошині ринки та лавки з тканинами; скуповувала книги з мистецтва та історії костюму, спілкувалася з кравцями в маленьких ательє та вчилася новим ремісницьким технікам.
У 1909 році Жанна Ланвен приєдналася до французького Синдикату високої моди, офіційно отримавши статус кутюр’є. Для вбрання від мадам Ланвен були характерні делікатність, романтизм і багатство декору, вишивки та аплікацій. Вона любила м`які пастельні кольори — особливо рожевий і бузковий. Її сукні були одночасно і на вістрі моди, і поза нею. І хоча Жанна ніколи не була інноватором, проте однією з перших підтримала революцію в моді Поля Пуаре та відмовилася від корсетів.
Під час однієї з подорожей Італією Жанна побачила фрески знаменитого художника епохи Відродження Фра Анджела й закохалася в його улюблений незвичайний блакитний колір. Так у будинку Lanvin з`явився власний колір — «блакитний Ланвен», який згодом став фірмовим кольором пакувального паперу і коробок будинку. Щоб зберегти за собою виняткове право на «блакитний Ланвен» та секрет його отримання, у 1923 році Жанна заснувала в Нантерре фарбувальні, що працювали виключно на її модний будинок. Технологію виробництва тримали у суворому секреті. Так з часом у будинку Ланвен зʼявилися ще декілька унікальних кольорів: «зелений Веласкес» і «рожевий Поліньяк», названий на честь заміжжя її доньки за графом Жаном де Поліньяком.
У 1910 році Ксав`є Меле отримує пост французького консула в Манчестері, але Жанна відмовляється кидати свій модний будинок і переїжджати за чоловіком до Англії. Це стає причиною поступового охолодження шлюбу.
Розчарувавшись у чоловіках, Жанна зосередилася на роботі. Своїм головним уміням мадам Ланвен вважала талант вловлювати бажання публіки, зберігаючи при цьому вірність власному смаку. Однією з перших кутюр`є вона починає використовувати у своїх колекціях східні мотиви, прикрашаючи речі золотим гаптуванням та аплікацією. Навіть у розпал Першої світової війни Жанна продовжила створювати ошатні колекції, як ліки від туги за щасливим мирним часом.
У двадцятих роках нового століття вона однією з перших кутюрʼє зробила реверанс у бік Російської імперії, шукаючи нові ринки, та почала використовувати у колекціях російські мотиви — пальта з хутряним оздобленням, сукні з селянською вишивкою.
Трохи пізніше Жанна прославилася випуском robes de style — довгими романтичними сукнями з пишними спідницями, що не мали аналогів у інших модельєрів. Деякі дослідники та історики моди вважають, що New Look Крістіана Діора був частково запозичений у «стильних суконь» Жанни Ланвен.
1926 року за видатні заслуги їй вручили орден Почесного легіону, а за 20 років вона була удостоєна звання офіцера Почесного легіону.
У середині 20-х світ побачила й перша чоловіча колекція від будинку Lanvin. Та мадам Ланвен була відома не тільки як кутюр`є, а й як меценатка, поціновувачка мистецтв та колекціонерка живопису. В її колекції зберігалися картини Огюста Ренуара, Едуара Віяра, Анрі Фантін-Латура. Нерідко саме на цих полотнах Жанна шукала нові кольорові поєднання та надихалася на створення нових принтів.
У тридцяті роки, після провокаційної появи Марлен Дітріх на публіці в широких штанах, мадам Ланвен відразу запропонувала світу знамениті шовкові палаццо, бажаючи балансувати на вістрі моди та скандалу. У середині 30-х разом із дизайнером та архітектором Арманом-Альбером Рато мадам Ланвен відкрила лінію товарів для дому. Далі була парфумерія.
Хоча будинок Lanvin і випускав перші аромати ще на початку двадцятих років, але тільки з приходом швейцарського парфумера Андре Фрейса про аромати Lanvin заговорили вголос. Його перші парфуми My Sin («Мій гріх») мали величезний успіх у парижанок. Наступними стали Arpege («Арпеджіо»), присвячені доньці Жанни — Маргерет, що нині вважаються однією з вершин світової парфумерії, легендою та вічною класикою. Флакон парфуму прикрашав золотий малюнок знаменитого Поля Іріба, художника, який написав портрет Жанни та її дочки, що тримаються за руки на сімейному балу. Це зображення згодом стало логотипом будинку Ланвен.
З початком Другої світової війни Жанна не закрила ательє та продовжила працювати. Хоча її моделі й стали суворішими і лаконічнішими, вони не втратили привабливості, та, як і раніше, їхні власниці виглядали в цьому одязі прекрасними. Мадам Ланвен вважала: «Краса повинна жити, незважаючи ні на що», а клієнти відповідали їй відданістю.
Жанна Ланвен померла 6 липня 1946 року у своєму будинку в Парижі на руках в улюбленої дочки. Після себе вона залишила цілу імперію. Маргерет, яка успадкувала будинок Lanvin, дбайливо керувала ним до самої смерті в 1958 році, заздалегідь передавши його племіннику Іву Ланвену, бо своїх дітей не мала. За його часів посаду головного дизайнера обіймав іспанець Антоніо Кановас дель Кастільо, а в 1960 році його замінив Жюль Франсуа Крахе. Стиль Lanvin дуже змінився у 60-70-х роках. Тоді у моду увійшов стиль хіпі, і будинок Lanvin відгукнувся на це колекціями в стилі бохо, що зовсім не порадувало поціновувачів бренду.
На початку 80-х головним дизайнером будинку стала Меріл Ланвен, дружина Бернарда Ланвена, двоюрідного онука Жанни. Аж до 1989 року вона очолювала випуск колекцій прет-а-порте, а також створювала капсульні колекції для паризького бутіка Lanvin. Крім цього, з 1985 до 1988 року Меріл творила колекції от кутюр.
На початку 1989-го через фінансову неуспішність будинку Бернард Ланвен був змушений продати 34% бізнесу лондонському Midland Bank. У середині того ж року банк збільшив свою частку до 40% і звільнив Меріл Ланвен з посади дизайнера. Fashion-критики описували її проєкти, як «гарні, проте порожні». Попрацювати для модного будинку встиг і блискучий Клод Монтана, щоправда, зовсім недовго. На посаді креативного директора він пробув з 1990 до 1992 року, довівши Lanvin до межі банкрутства.
У 2001 році його місце зайняв Альбер Ельбаз, ставши рятівним кругом для бренду. Саме він зумів повернути будинку колишній блиск і славу, втрачену з моменту смерті Жанни. Дебютна колекція Ельбаза для Lanvin отримала багато позитивних відгуків та повернула відданих бренду клієнтів. У 2008-му під керівництвом Альбера Ельбаза Lanvin об`єднався з Acne і випустив колекцію, до якої увійшли сукні, штани, костюми, пальта та аксесуари — виключно з джинсової тканини.
«Денім — це як парфум. Ти ніколи його не викинеш, ти його зберігатимеш та любитимеш», — каже Ельбаз, коментуючи цю співпрацю.
Перша колекція Lanvin x Acne продалася за кілька годин, і з таким же успіхом розійшлися ще три майбутні. Ідея зробити розкіш доступною для широкої публіки вилилася у 2010 році у спільну колекцією Lanvin та H&M, що стала однією з легендарних колаборацій шведського гіганта.
«Ельбаз перетворив Lanvin із запиленого артефакту на щось впливове і видатне», — писало видання The Guardian.
«Альбер знову запалив у Lanvin вогонь Жанни Ланвен, яка боролася за права та почуття жінок», — стверджувала Сьюзі Менкес про Альбера Ельбаза.
«Якщо взяти відчуття, яке я отримала завдяки тобі, та помножити його на кількість жінок, чиї життя ти осяяв, думаю, ти повинен отримувати цю нагороду щорічно», — сказала Меріл Стріп, вручаючи Ельбазу «Нагороду суперзірки» на FGI Night of Stars 2015.
У тому ж році Альбер Ельбаз оголосив, що залишає будинок Lanvin. Причиною стали розбіжності з керівництвом і небажання Ельбаза перетворювати колекції з розкішного ар-деко на street style для «публіки з поганим смаком». За 14 років своєї роботи для Lanvin йому вдалося перетворити французький будинок із віковими традиціями на сучасний комерційно успішний модний бренд, популярний не тільки в Європі, а й далеко за її межами.
У 2016 році пост Ельбаза зайняла Бухра Джаррар, але перша ж її колекція була розгромлена публікою та пресою настільки жорстоко, що з дизайнеркою попрощалися буквально за тиждень після показу.
Далі посаду креативного директора обіймав Олів`є Лапідус, але він зміг утриматися у кріслі трохи менше року, і вже в березні 2018-го його замінив Бруно Сіалеллі. Спроби Сіалеллі втриматися на двох стільцях — зберегти блиск і розкіш, закладені в ДНК бренду, і задовольнити шанувальників стилю ugly — тривали аж до 2023 року. Випущені ним колекції рясніли прийомами старого доброго Ельбаза вперемішку з ультрамодними речами у стилі Balenciaga. З-під руки дизайнера вийшла й одна з найбільш інстаграмних сумок минулого року — Hobo Bag з металевим леопардом замість ручки. Однак комерційні показники бренду так і не досягнули задовільного для керівництва рівня, і 19 квітня 2023 року Lanvin заявив про припинення співпраці з Бруно Сіалеллі та реструктуризацію компанії.
Нова конфігурація креативного напряму передбачає створення Lanvin Lab — відділу, який генеруватиме нові ідеї та концепції для модного будинку під керівництвом запрошених для тимчасової співпраці дизайнерів. Першим із них стане репер Future. Виконавець тимчасово обійме пост креативного директора, щоб створити колекцію в рамках нового проекту Lanvin Lab. Капсула буде представлена восени чи взимку 2023 року.
Яким стане новий Lanvin, поки що загадка, та навряд чи геній Жанни Ланвен буде повторений. Можливо, вона й не зробила революції у світі моди, не створила щось на кшталт маленької чорної сукні, не винайшла крою по косій чи новий стиль, але Жанна Ланвен точно створювала красу! Неповторну та недосяжну красу.
