Усього за два місяці ми знову відчуємо феєричну атмосферу головної fashion-події року — Met Gala. А отже, саме час уявити, які образи оберуть гості для свого довгоочікуваного виходу на червону доріжку.
Команда американського Vogue вже заінтригувала публіку, оголосивши дрескод майбутнього балу: Fashion is Art («Мода — це мистецтво»). Тож цьогорічні образи обіцяють стати не просто ефектними, а концептуальними — такими, що переосмислюють моду як повноцінну форму мистецтва. Далі розкриваємо всі відомі деталі про тематику й можливі стилізації.
Як інтерпретувати дрескод майбутнього Met Gala
Як пояснює Vogue, «дрескод спонукає гостей замислитися над тим, у які способи дизайнери перетворюють тіло на своє головне полотно».
Ця ідея безпосередньо пов’язана з концепцією виставки Costume Art, що зосередиться на дослідженні одягненого тіла через зображення та інтерпретації людської форми. Експозиція поєднає вбрання з колекції Інституту костюма з живописом, скульптурою та іншими творами, що охоплюють близько 5000 років історії мистецтва.
Фактично виставка вибудовує діалог між тілом у мистецтві та тілом у моді — і саме цей діалог має продовжитися на червоній доріжці.
Традиційно дрескод Met Gala задає напрямок, але не обмежує фантазію — він створює контекст і провокує різні трактування теми. І цього разу, схоже, йдеться про один із найабстрактніших форматів за всю історію балу.
Якою є тема Met Gala 2026
Тему наступного балу організатори оголосили заздалегідь: 4 травня 2026 року Met Gala розгортатиметься довкола виставки Costume Art. Цього разу фокус зміщується з естетики й конкретної епохи на ідею: моду розглядають як частину великої історії мистецтва, а тіло — як її постійний центр.
.jpg)
Costume Art досліджує, як людське тіло — оголене чи вбране — століттями ставало об’єктом зображення, інтерпретації та символізації. Саме тому в експозиції класичні твори мистецтва вступають у прямий діалог із сучасним одягом: наприклад, «Адам і Єва» Альбрехта Дюрера співіснуватимуть з костюмом Walter Van Beirendonck сезону весна-літо — 2009. Це не про контраст епох, а про безперервність розмови про тіло — в мистецтві й у моді.
