Сьогодні Збройні Сили України мужньо відстоюють свободу і мир на нашій землі. Протягом останніх пів року українські воїни відбили тисячі атак російських військ по всій довжині кордону з Росією та з території Білорусі, вигнали окупантів з Київщини, Чернігівщини та Сумщини, відтіснили їх з Харківщини і продовжують боротися за кожен сантиметр землі та кожного українця на Донбасі та півдні України. Однак мало хто знає, що бійці ЗСУ з 1992 року стояли на захисті мирного неба над головами людей з усіх куточків нашої планети.
Instagram: @ministry_of_defense_ua
Участь українських військових у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року «Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії».
Із цього моменту близько 33 тисяч воїнів ЗСУ взяли участь у міжнародних миротворчих операціях у Боснії і Герцеговині, Хорватії, Північній Македонії, Косові, Анголі, Гватемалі, Таджикистані, Афганістані, Кувейті, Грузії, Придністров’ї, Іраку, Лівані, Ефіопії, Судані, Демократичній Республіці Конго та інших країнах.
Сьогодні, щоб вшанувати подвиги українських військових, здійснені в ім’я миру на планеті, ми розповімо вам про найвідоміші операції миротворців з України.
Грузія, 1993 рік
Кадр із документального фільму «Миротворці. У горах Сванетії»
Восени 1993 року закінчилася гостра фаза війни у Грузії, що призвело до появи самопроголошеної республіки Абхазія та етнічних чисток. Грузинське населення історичного регіону Сванетія було змушене масово полишати свої домівки та намагатися самостійно дістатися до центральної частини Грузії. Десятки тисяч людей рятувалися від війни та її наслідків через гірські перевали. Там їх заскочили різке похолодання та сильні хуртовини. Біженці опинилися в пастці, де помирали від обморожень, голоду та поранень.
Уряд Грузії звернувся по допомогу до низки країн світу, й Україна відгукнулася першою. Для здійснення миротворчої місії в Україні сформували зведений вертолітний загін, у який увійшли бійці з досвідом афганської війни та польотів у гірській місцевості.
Усього через 3 дні після офіційного звернення Грузії до України, 10 жовтня, з аеродрому Копітнарі злетіли 17 українських вертольотів з намальованими на бортах червоними хрестами. За перший день було врятовано 570 чоловік, а за другий — 2162 особи.
Кадр із документального фільму «Миротворці. У горах Сванетії»
Українські військові працювали на межі людських можливостей, здійснюючи до шести вильотів на добу в умовах обстрілів російсько-абхазьких військ. Загалом вертолітники виконали 291 виліт, а загальний наліт склав 271 годину.
За шість днів українські миротворці змогли доправити у безпечні райони майже 8 тисяч грузинів та доставили у зону бойових дій пів тисячі тонн продуктів харчування, медикаментів, теплого одягу та пального.
Кадр із документального фільму «Миротворці. У горах Сванетії»
Місія у горах Сванетії була першою операцією, яку Україна провела самостійно, без допомоги міжнародних організацій.
Боснія і Герцеговина, 1995 рік
Прибуття українських миротворців до аеропорту Сараєво, 1995 рік
Джерело: архів Андрія Хлусовича / ВВС Україна
У 90-х роках європейська порохова бочка злетіла у повітря. На Балканах вибухнула кривава війна, що забрала життя десятків тисяч людей. Українські миротворці прибули до Боснії і Герцеговини 15 липня 1992 року. Це була перша участь незалежної України в миротворчих операціях за кордоном.
Літо 1995 року запам’яталося жителям Боснії і Герцеговини кривавою плямою — його події, зокрема різанина в Сребрениці, були визнані геноцидом під час Гаазького трибуналу. Однак мало хто знає, що українські миротворці змогли запобігти «другій Сребрениці».
Масові розстріли, подібні за масштабами до Сребрениці, де загинуло 8 тисяч боснійців, мали відбутися у селищі Жепа, де перебували 79 українських миротворців. Понад дві тисячі сербських військових тримали Жепу в кільці. Українські військові, які мали на озброєнні лише 9 БТРів і легку вогнепальну зброю, опинилися в надскладних умовах: їжі та пального було обмаль, тож доводилося економити. Миротворці згадують, що, перебуваючи в облозі, вони ділили сухпайки на два дні, збирали дощову воду та ловили голубів. Відбувалися постійні провокації, з 7 липня боснійські серби обстрілювали позиції миротворців, а з 10 липня — саме селище. Місія ООН у Сараєві очікувала, що скоро Жепа впаде й буде ще одна різанина.
Центр Жепи
Джерело: архів Андрія Хлусовича / ВВС Україна
«Ситуація у Жепі ускладнюється. Минулої ночі були потужні обстріли, боснійські серби оточили українських миротворців», — говорив спецпредставник генсека ООН Акасі Ясусі.
Погіршення становища призвело до появи напруги між боснійцями та українцями. Голландські миротворці покинули Сребреницю й здали її сербам, тож мешканці Жепи боялися повторення цього сценарію. Однак, попри тиск зі сторони боснійців та постійні погрози сербів, бійці ЗСУ не здалися: вони готувалися до кругової оборони та відкривали попереджувальний вогонь.
Саме в цих умовах до селища прибув полковник Микола Верхогляд, який без зброї та бронежилета почав домовлятися з обома сторонами про вивезення цивільного населення.
24 липня ситуація стала критичною: за одну годину на анклав Жепа впало 60 мін, серби вели вогонь з танків, кулеметів і снайперської зброї.
«Розстріляно будівлю поліції, багато вбитих і поранених... Очікую вночі захоплення роти. Палива і води немає», — доповідали з бази українських миротворців.
Уже наступного дня українські миротворці розпочали евакуацію мирного населення. У кожному автобусі із цивільними був принаймні один український миротворець, щоб упевнитися, що вони доїхали до місця призначення. Для підтримки із Сараєва прибули бронетранспортери з французькими миротворцями.
Українські миротворці їдуть у Сараєво, 3 серпня 1995 року
Джерело: архів Олександра Розецького / ВВС Україна
За даними ООН, до 27 липня було успішно вивезено майже 5 тисяч осіб. Однак українські миротворці стверджують, що це число може сягати 10 тисяч, враховуючи біженців зі Сребрениці та інших районів.
У жовтні 2021 року Микола Верхогляд посмертно отримав звання Героя України за особисту мужність і героїзм, виявлені під час виконання бойових та спеціальних завдань.
