Ірпінь — місто-супутник Києва. Проте якщо ще півтора року тому у пересічних киян запитали б, що їм відомо про цей населений пункт, то більшість пригадала б, що свого часу це був район приміських дач. Власне, містом Ірпінь став тільки на початку 70-х. Відколи почалося містобудування, тут навіть назв вулиць не існувало. Люди орієнтувалися по номеру «лінії», як у більшості дачних осередків.
Заміські літні будиночки на місці сучасного Ірпеня виникли на початку XX століття. Це мальовниче передмістя Києва вподобали буржуа, в більшості жителі Печерських Липок. Вони активно купували тут ділянки, а київський підприємець Іван Чоколов заснував біля залізничної станції перше «таксі». Пасажирів потяга зустрічав диліжанс, запряжений кіньми, і по піску та бездоріжжю екіпаж віз подорожніх до місця відпочинку. Сам Чоколов побудував на пейзажному схилі річки Ірпінь резиденцію, яка сьогодні є пам’яткою архітектури. За радянських часів садиба Чоколова стала Будинком творчості письменників «Ірпінь», а заплави річки та стрункі сосни надихали митців на складання поетичних рим, новел та оповідань.
Регіоном, де виріс сучасний Ірпінь, за роки минулого буремного століття прокотилося чимало подій. Але містяни й гадки не мали, що нинішні часи принесуть мирному населеному пункту жахливі руйнування, нелюдські умови життя та криваві вбивства. У перші ж дні повномасштабної війни частина Ірпеня була окупована росіянами, а іншу мужньо обороняли територіальна оборона та бригада «Чорних запорожців».
ЗМІ усіх країн світу облетіли світлини підірваного 25 лютого 2022 року Романівського мосту. Стратегічний об’єкт знищили українські оборонці, щоб не допустити ворожу армаду вглиб країни. Під розтерзаним вибухами мостом знаходили тимчасовий прихисток тисячі людей з Ірпеня і сусідніх Бучі та Бородянки. Всі вони мали надію перетнути річку Ірпінь та пішки вийти з-під окупації. Евакуація людей проходила під ворожими обстрілами. На порятунок людям відводилися лічені хвилини, поки ворог перезаряджав зброю. За словами представників громади міста, точної інформації про кількість врятованих немає й досі, бо вести облік почали лише згодом. Але за даними, що є в наявності, через імпровізовану кладку під мостом врятувалося близько сорока тисяч людей.
Ще одним символом зруйнованого життя українців став житловий комплекс «Ірпінські Липки». Щоб на власні очі пересвідчитися, яка огидна сутність війни, сюди приїздять високоповажні гості України — президенти, прем’єр-міністри, дипломати та зірки. Понівечених будинків тут більшість. Їх повністю демонтовано, бо вони не придатні для відновлення. На одному з напівзруйнованих будинків комплексу залишив малюнок і художник Бенксі.
70 відсотків житлового фонду Ірпеня зруйновано, а помешкання розграбовані. Так само спотворено ворогом все, що було дбайливо створено руками ірпінців, — дорожні покриття, паркани, ворота. Посічені осколками вікові сосни й навіть стіни церкви та внутрішній іконостас. Між тим одна з релігійних конфесій міста назавжди втратила в ірпінців моральний авторитет. Бо з 12 священників УПЦ МП дев’ять втекли, а один був ліквідований, адже сигналами доповідав ворогу про шлях на Гостомельське шосе.
Понад рік минув після звільнення міста, але немає й дня, щоб місцеві жителі не телефонували на гарячу лінію муніципальної варти. Й досі у дворах та під завалами знаходять нерозірвані рештки снарядів, гранат чи мін.
«Ірпінь — незламне місто. Воно було форпостом, на якому стояли за життя. Ми завжди пам’ятатимемо полеглих — мирних жителів, що чинили спротив, воїнів, що стояли на нашому захисті, подвиг невтомних волонтерів… Всіх, хто зробив неймовірні зусилля для захисту міста», — каже Євгенія Антонюк, керівниця відділу культури релігій та національностей міської ради Ірпеня.
Попри винищення населення та розорення, місто-герой Ірпінь виявився не по зубах ворогу.
Сьогодні ірпінці налагоджують життя. У цьому пересвідчилися учасники акції «Ірпінь та калина — все буде Україна!». Набережна міста, що тягнеться від притоки річки Ірпінь до Романівського мосту, дивом вціліла. Саме тут активісти, яких організували міжнародний культурно-гуманітарний проєкт «Відлуння руйнації» творчого об’єднання «Славута», Асоціація внутрішніх туроператорів та міжнародний рух Slow Food Ukraine, висадили 160 кущів червоної калини.
Організатори просувають ідею солідарних та волонтерських подорожей. Їхня концепція полягає в тому, щоб стимулювати розвиток туризму, під час якого можна й відпочити, й отримати новий досвід чи знання, і паралельно вирішити нагальні потреби місця, території або регіону. Проєкт завжди знаходить підтримку у благодійних, бізнес-організаціях, у туроператорів, митців, локальних виробників.
Так, під час акції «Ірпінь та калина — все буде Україна!» були зібрані кошти на посадковий матеріал для міста.
«Ми збирали донати на калину та на фруктові дерева наших українських сортів. Крім кущів калини, які посаджені на набережній міста, ми додатково закупили фруктові дерева. Їх учасники події висадили у міському Парку письменників і на території дитячого садку "Казка", — розповіла Валерія Бондаренко, креаторка та координаторка акції, консультантка проєкту USAID «Економічна підтримка України» з питань солідарної економіки. — Ми об’єдналися, щоб підтримати Ірпінь й надати його громаді допомогу. У такий спосіб ми підтримали місцевий бізнес, бо солідарні акції виростають з приватних ініціатив. Цього разу, наприклад, це була ідея садівничого центру "ДаЛаС" з Броварів. Леся Українка писала, що "хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі". Тепер ми знаємо ціну нашій силі. Саме тому Ірпінь такий загартований».
До участі у посадці кущів і дерев залучили й бійців Ірпінської територіальної оборони, для яких учасники акції задонатили на потужний лазер. Тепер воїнам є чим тую калину захищати від ворожих дронів.
До учасників долучилася команда ресторану «Невинний кіт», приміщення якого ворог зруйнував на місці ЖК «Ірпінські Липки». Нещодавно заклад відновив роботу у форматі кафе, а в інтер’єрі створив інсталяцію з артефактів розгромленого рашистами закладу. На набережній шеф-кухар «Невинного кота» пригощав учасників акції стравами з калини — українським борщем, фірмовим кішем, канапками та узваром.
Смаколики готували на польовій кухні «Перемога», яку придбали на донат від американської благодійної фундації Organization for the Defense of Four Freedoms for Ukraine. Цей пристрій майстриня петриківського розпису Наталія Підгірна-Бабин прикрасила авторським малюнком з червоною калиною. Адже кухня з Ірпеня відправилася прямісінько на передову на додачу із сухими наборами для смачних супів та борщів від компанії «BeeTA: Страви переможців».
Звісно, така подія мала музичний супровід — кожне дерево висаджували під народні пісні у виконанні співачки Іванки Червінської та автентичні звуки сопілки музиканта Олеся Журавчика.
За словами Андрія Кравчука, першого заступника мера Ірпеня, ще понад рік тому ніхто і не сподівався, що набережна міста витримає ворожу навалу і тут збиратиметься спільнота з такої нагоди.
«Але ми тут, на деокупованій території, і показуємо приклад, як відроджуватися, відновлюватися та продовжувати жити далі. Червона калина прикрасить набережну, і місто стане ще красивішим».
Громада активно запрошує всіх охочих відвідати Ірпінь, адже у місті можна провести пізнавальний вихідний. Міська влада у партнерстві з Асоціацією внутрішнього туризму України вже розробила кілька тематичних маршрутів. Найактуальніший — «Ірпінь незламний», який починається від зруйнованого Романівського мосту, а продовжується місцями, що пов`язані з обороною Ірпеня та Київщини.
Для активних мандрівників буде цікавим маршрут по набережній «Калиновий шлях», де можна пройтися пішки або покататися на самокаті чи велосипеді. Третій напрям — «Поезія нескорених» стане знахідкою для тих, хто цікавиться літературою, адже, як виявилося, в Ірпеня надзвичайно багата спадщина у цій царині. Також в історико-краєзнавчому музеї міста планують відкрити експозицію, що зібрана місцевими жителями, які на власні очі бачили жахи війни та пережили страшні часи ворожої окупації.
Текст: Рита Мороз
