Національна комісія з реабілітації за поданням Українського інституту національної пам`яті реабілітувала українського кінорежисера вірменського походження Сергія Параджанова, якого радянська влада звинуватила в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі» та засудила на п’ять років таборів суворого режиму. Про це повідомив очільник УІНП Андрій Дробович у своєму Facebook.
«Пів століття пройшло з часу судилища над ним, але тепер і в юридичному плані справедливість перемогла. Приємно писати про це у столітній ювілей з дня народження ключового автора українського поетичного кіно», — зазначив Дробович.
Національна комісія з реабілітації на своєму останньому засіданні в грудні 2023 року реабілітувала видатного кінорежисера-вірменина, який народився у Тбілісі та сидів у російській в’язниці за український націоналізм.
За словами Дробовича, на підтримку розгляду справи виступали Офіс президента та українські правозахисники, зокрема Українська Гельсінська спілка з прав людини.
Він також подякував колегам, зокрема з Нацкомісії з реабілітації, та Державному архіву Київської області, які надали на розгляд сканкопії архівно-кримінальної справи.
«Завдяки їм історична правда перемагає забуття і репресії, а також з’являється надія, що згодом будуть розглянуті й інші складні та резонансні справи українських дисидентів, яких судили в СРСР як за політичними, так і за сфабрикованими загальнокримінальними статтями», — заявляє Дробович.
Сергій Параджанов. Постановча фотографія «За ґратами», 1984 рік
Wikimedia Commons / Юрій Мечитов
Сергій Параджанов народився 9 січня 1924 року. Після Другої світової війни вчився на режисерському факультеті ВДІК у Москві, відтак за розподілом потрапив на роботу до Києва. Тут Параджанов зняв низку документальних і науково-популярних фільмів. 1964 року він презентував картину «Тіні забутих предків», яку зняв за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Цей фільм приніс Параджанову міжнародне визнання — зокрема, 39 міжнародних нагород, 28 призів на різноманітних кінофестивалях, з них 24 — гран-прі.
Під час прем’єри фільму, яка відбулася 4 вересня 1964 року у київському кінотеатрі «Україна», відбулася акція протесту. Творча інтелігенція публічно засудила політичні репресії, які відбувалися в Україні.
У червні 1966 року з’явилася Постанова ЦК КПУ «Про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. Довженка». Зокрема, критика стосувалася стрічок «Криниця для спраглих» (автор сценарію Іван Драч, режисер Юрій Іллєнко), «Звірте свої годинники» (Ліна Костенко, Юрій Ілляшенко), сценарій фільму «Київські фрески» (Сергій Параджанов).
1973 року радянська влада звинуватила Сергія Параджанова в «українському націоналізмі та гомосексуалізмі» та засудила на 5 років таборів суворого режиму.
«Дивна річ: знівечивши життя й кар’єру Параджанова-режисера, тюрма виплекала Параджанова-художника, — пишуть Дарина Венглінська та Марія Скоблікова. — Не маючи змоги довгий час проявляти себе у кінематографі, він зосередився на створенні колажів, що сприймалися його уявою як застиглі кадри кінострічки. За роки тюремного ув’язнення він зробив близько 800 робіт». Крім колажів, він створив цілу колекцію ляльок, шикарно оздоблених дамських капелюшків.
Після відбуття покарання режисеру було заборонено працювати у Києві, а також у Москві та Ленінграді.
Сергій Параджанов помер 20 липня 1990 року в Єревані. Посмертно у 1990 році отримав звання народного артиста УРСР, а у 1991 році — Держпремію України імені Шевченка.
