Продовжуючи серію публікацій про різні форми влаштування дітей, у цій статті я розповім про діяльність прийомних сімей та особливості їхнього функціонування.
Прийомною сім`єю вважається окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, або сім’я, що добровільно, за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Мета утворення прийомної сім`ї — створення належних умов для зростання дітей у сімейному середовищі шляхом влаштування їх у сім`ї на виховання та спільне проживання.
За даними моніторингу ЮНІСЕФ у 2022 році, майже 6 тисяч українських дітей виховуються у прийомних сім’ях. Приблизно така ж кількість дітей перебуває у так званих закладах інституційного догляду і виховання — тобто у будинках дитини, інтернатах. Не викликає сумнівів, що влаштування та проживання дітей у сімейних формах виховання (у сім`ях опікунів та піклувальників, прийомних сім`ях та дитячих будинках сімейного типу) є пріоритетним — воно покликане забезпечити право дитини на виховання в сім`ї.
Рішення про утворення прийомної сім’ї ухвалюється місцевими державними адміністраціями на підставі заяви сім’ї або окремої особи, яка виявила бажання утворити прийомну сім’ю. Ухваленню рішення передує проведення службою у справах дітей перевірки житлово-побутових умов для створення прийомної сім`ї, а також проходження заявниками курсу навчання з виховання дітей.
На виховання та спільне проживання у прийомну сім’ю влаштовуються діти, які перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці.
На підставі рішення про утворення прийомної сім`ї між прийомними батьками та місцевою державною адміністрацією укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї на виховання та спільне проживання. При цьому для влаштування дитини до прийомної сім’ї необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку (зазвичай запитують уже з 10 років, але може бути й раніше).
Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку. Після досягнення повноліття такі особи — якщо вони продовжують навчатися в закладах освіти — можуть за власним вибором продовжити проживати та виховуватися у прийомній сім’ї до закінчення навчання.
Важливо зазначити, що влаштування дітей у прийомну сім`ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей. На час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти мають досягти віку вибуття з прийомної сім`ї. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім`я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п`яти років.
Прийомні діти не втрачають гарантованих законом пільг, прав на соціальні виплати тощо. Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у прийомних сім’ях, грошового забезпечення прийомним батькам, а також сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за прийомних батьків здійснюється коштом, передбаченим у загальному фонді державного бюджету Мінсоцполітики.
Діяльність прийомних сімей, умови утримання, проживання, виховання та навчання дітей контролюються місцевими службами у справах дітей шляхом систематичних відвідувань сім`ї. Крім того, служби у справах дітей надають допомогу потенційним прийомним батькам у підборі дітей та налагодженні контактів з ними.
Регіональні центри соціальних служб із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо періодично, але не рідше ніж раз на два роки, організовують навчання для прийомних батьків, щоб підвищити їхній виховний потенціал. Соціальне супроводження прийомної сім’ї із закріпленням за нею соціального працівника або фахівця із соціальної роботи здійснюється постійно. Місцеві органи влади щороку забезпечують оздоровлення та відпочинок прийомних дітей.
Інші особливості створення та функціонування прийомних сімей передбачені Положенням про прийомну сім`ю, затвердженим Постановою Кабміну від 26 квітня 2002 року № 565 зі змінами та доповненнями.
На моє переконання, прийомна сім`я є однією з тих форм влаштування дітей, яка справді може забезпечити право дитини на сімейне виховання (звісно, якщо прийомні батьки виконують свої обов`язки належним чином, відповідно до вимог закону). В умовах воєнного стану, коли кількість дітей, які залишилися без батьківського піклування, на жаль, тільки збільшується, створення прийомних сімей повинно всіляко заохочуватися державою. Вважаю, що кожна сім`я або окрема особа, яка прийняла на виховання хоча б одну дитину, має отримувати цілковиту підтримку від державних та місцевих органів влади, благодійних організацій, фондів тощо. Маю надію, що з належною підтримкою держави кількість прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, у яких діти справді можуть відчути атмосферу сімейного тепла, буде збільшуватись.
