ELLE пропонує відчути українську культуру через нашу яскраву в усіх значеннях мозаїку традицій, смаків, ремесел з доданих нещодавно до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Матеріал підготовлено за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.
Богуславське ткацтво
м. Богуслав, Київська область
Богуславські килими дуже впізнавані серед виробів з інших регіонів України. Щодо орнаментики і колористики, то характерними є поперечносмугасті орнаменти червоного кольору на білому тлі з додаванням синіх, а пізніше і чорних кольорів. Народні геометризовані мотиви орнаменту доповнювалися рослинними зображеннями: травами, зернятками, соняшниками. Відомо, що з кінця XVIII століття в Богуславі існувала шовкоткацька мануфактура, тобто такий собі ткацький осередок, де місцеві майстри ткали килими й коштовні тканини. А ще раніше ткацтвом на Богуславщині займалися майже в кожній хаті, створювали унікальні рушники, скатертини, ліжники, намітки, запаски, доріжки.
Глинянські килими
м. Глиняни Львівського району Львівської області
Чи знаєте ви, що глинянські килими продавали колись у бутиках Парижу й Варшави? Глинянські візерункові тканини до Другої світової війни були дуже популярними не лише в Європі, але й в Америці та Австралії. Вони отримували найвищі нагороди на багатьох виставках, втілювали найпопулярніші стилі та напрямки в мистецтві. Килими виготовлялися у різних техніках: вишивці, трикотажі, багаторемізному, перебірному, закладному та жакардовому ткацтві — та вирізнялися широким асортиментом. Ткацтво у Глинянах було одним з найважливіших промислів із середини XVIII століття. Нещодавно у Глинянах за кошти гранту ЄС відкрили навчально-виробничий комплекс «Мозаїка».
Харківське коцарство
м. Валки та смт Ков’яги Харківської області
Наприкінці XVII століття на Харківщині виготовляли унікальні не тільки в Україні, а й у світі довговорсові вовняні килими-коци. Лише у цьому регіоні країни застосовували особливу технологію гладкого ткацтва на вертикальному верстаті, завдяки якій смуги ткання перемежовувалися ворсовими рядами. Саме довгий ворс виділяв коци в окремий вид махрових килимів. Майстерність же коцарів полягала в правильному розрахунку довжини та товщини ворсової нитки, щоб гладко виткані місця не дали «залисин» у готовому виробі.
Коцарство як ремесло прийшло до нас разом з майстрами, що оселилися за валом Харківського городища ще у XVII столітті. І сьогодні на Харківщині існує невеликий осередок коцарства. До повномасштабної агресії промисел стрімко відроджувався.
Нагадаємо, що раніше ми розповідали про вікові традиції українців.
