У воєнний час складно зберігати стабільний психологічний стан, однак важливо пам’ятати, що це нормальні відчуття в таких умовах. Чому так відбувається і якою є психологія воєнного часу розповідаємо нижче, посилаючись на роз’яснення з аккаунта @ErichHartmann_ в Twitter.
Динаміка дуже проста
Стається щось жахливе і неочікуване — спочатку це шок. Ви дієте автоматично за програмою виживання. Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього, і не може цього зробити. Планування обмежене до кількох годин. Потім повертаються базові емоції, і з шоку може бути вихід у різні стани. Наприклад, відчай, жах, заперечення і т.д.
Українці масово вирішили відчути сильну ейфорію від того, що ми вистояли ці перші години і дні, і кинулися до бою. Це добре, це показує силу психологічного ресурсу. Спочатку йде заперечення, далі злість, потім торг, за ним депресія, а в кінці — прийняття.
Instagram: @ms_lavette
Але ейфорія не може триматися постійно, це не економічно щодо ресурсу психіки Тому запам’ятайте, що коливання настрою — це нормально.
Instagram: @ms_lavette
Валив провини
Найстрашніше в цьому — не знати, що з вами коїться і вірити в те, що ці почуття будуть тепер назавжди. Звісно не назавжди. Дуже довго тривожитися та боятися теж не вигідно для організму і він знайде спосіб як справитися з цим.
Варто зрозуміти, що війна проходить не лише по лінії фронту — це не гучні слова, це завдання ворожих сил інформаційно-психологічних операцій. Війна вже всередині кожного: на лінії фронту вона фізична, поза ним — вона психологічна і це не другорядне питання.
Під час ейфорії всі відчули єднання, всі стали одним цілим. І тоді сили мобілізувалися. Річ у тім, що там можна синхронізуватися і якась інша емоція, негативна. Але психологічна війна — це атака на ідентичність кожного, на базові питання: «Хто я?», «Яка моя функція», «Яке моє місце у всьому, що коїться?», «Що я маю робити?». У військових з цим проблем переважно немає, там все чітко, а у цивільних ідентичність під сильним ударом. Саме постійна провина, яку зараз відчуває багато людей, і є атакою на ідентичність. Провину відчувають усі, хто не відчуває безпосередній страх. Для психологів це пряма — на одному кінці провина, на іншому страх.
Instagram: @vanityfair
На фронті страшно і там немає місця провині, а в тилу деморалізує провина. І те, і те почуття нормальне в деяких межах. Якщо воно затоплює, психіка не справляється. Якщо захоплює страх — боєць заклякає на місці. Якщо в тилу затоплює провина — людина перестає нормально працювати. Важливо не дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності. Не дозволяйте переконувати собі себе, що ваші дії неважливі. Інакше побудуються захисти знецінення себе і виведення з ладу одиниці. 24-го лютого ми всі відчули, що ми — одне тіло, з усіх куточків Україні.
Пам’ятайте, що зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може докластися до крихти роботи і дістати перемогу. Допомагайте одне одному онлайн, поширювати інформацію — теж дуже важливо. Тримати зв’язок, м’яко переконувати, підбадьорювати — теж важливо. І Берегти та турбуватися про своє виживання — неймовірно важливо.
